Засновник управляє підприємством: зарплата та оподаткування

Насамперед зазначимо, що коли засновник починає виконувати управлінські функції власним підприємством, то оформлення трудових відносин при цьому не відбувається.

Пояснимо.

Юридично засновник виконує не обов’язки директора підприємства, а лише покладені на нього певні управлінські функції. І це головна його відмінність від директора — найманого працівника. Детально про правильне оформлення виконання засновником функцій директора ми писали тут.

Виконання засновником обов’язків директора визначено такими нормами законодавства:

• ч. 2 ст. 65 та ч. 4 ст. 128 ГКУ, відповідно до якої засновник може здійснювати свої права на управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи на основі статуту або інших установчих документів.
• ч. 3 та ч. 4 ст. 8 Закону про бухоблік, відповідно до якої вести бухоблік, а отже, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність має право засновник.
• п. 48.5.1 ПКУ, відповідно до якої власник може підписувати податкову декларацію особисто.

При цьому укладати трудовий договір із засновником не потрібно. А якщо такого договору немає, то нема й обов’язку нараховувати та виплачувати йому заробітну плату. Тим більше жодна законодавча норма не зобов’язує власника підприємства укладати угоди з самим собою, в т. ч. і трудовий договір.

Оскільки згідно із законодавством трудові відносини передбачають оплату праці найманого працівника, то при оформленні повноважень засновника як директора питання про оплату його праці не ставиться.

Таким чином, якщо власник підприємства особисто виконує функції директора, то, звісно, він хоче оптимізувати витрати свого бізнесу. Адже за такого способу керування підприємством не потрібно себе працевлаштовувати, сплачувати собі заробітну плату та здійснювати відрахування до бюджету ПДФО,  ЄСВ та військового збору. Отже, коли відсутня база оподаткування (зарплата) та її оподаткування, то й питання про подання будь-яких додатків об’єднаної звітності, не виникає.