Собівартість послуг із заправки картриджів

Щодо виробничої собівартості

Виробнича собівартість визначається в загальному порядку, згідно з нормами НП(С)БО 16.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються (див. п. 11 НП(С)БО 16):

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пп. 4 НП(С)БО 16:

• Прямі витрати - витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом;
• Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Наприклад, в даній ситуації об’єктом витрат можуть бути кожен заправлений картридж, або вся діяльність із заправки картриджа.

Якщо об’єктом витрат є кожен заправлений картридж, і можна чітко визначити, скільки витрачено матеріалів і праці (наприклад, в годинах тощо), то зарплата інженера і використані матеріали будуть прямими витратами, які відносяться до виробничої собівартості заправки кожного картриджа.

А якщо можна чітко визначити тільки кількість використаного матеріалу, то вартість матеріалу буде відноситися до прямих витрат, а зарплата інженера до загальновиробничих, які розподілятимуться на виробничу собівартість.

Але, на наш погляд, навряд чи є необхідність визначати собівартість заправки кожного картриджа, тому об’єктом витрат, на наш погляд, доречно обрати всі діяльність із заправки картриджів. В цьому випадку як зарплата інженера, так і використані матеріали будуть відноситися до прямих витрат:

• зарплата до прямих витрат на оплату праці;
• матеріали до прямих матеріальних витрат.

Об’єкт витрат підприємство визначає своєю обліковою політикою. Тому в наказі про облікову політику слід записати приблизно таке: «Об’єктом витрат підприємства для робіт з заправлення картриджу є вся така діяльність за місяць».

Калькуляція

Згідно з пп. 11 НП(С)БО 16, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Тобто, перелік і склад статей калькулювання – це елемент облікової політики підприємства, а тому визначається в наказі про облікову політику. Може скластися враження, що калькуляція – це окремий документ, який повинен складатися підприємством. Але це не так.

Статті калькуляції це рядки, за якими будуть відображатися витрати на рахунку 23. Детально це питання ми розглядали, приміром, тут, тут.

Наприклад, для ланої ситуації по суті будуть три статті:

• зарплата інженера;
• ЄСВ на зарплату;
• матеріали.

Склад статей калькулювання – це окремі види витрат, які входять до кожної статті. Наприклад, до матеріалів можуть включатися різні види наповнювачів, якими заправляють картриджі. Тож в межах кожної статті підприємство може виділити ще окремі види матеріалів, наприклад, тонер (порошок) і чорнило.

У такому разі в наказі про облікову політику можна записати приблизно таке:

«Перелік і склад статей калькулювання для робіт з заправлення картриджів:

• зарплата інженера;
• ЄСВ на зарплату;
• матеріали:
• тонер;
• чорнило.»

Після обрання таких статей витрати виробничої собівартості на рахунку 23 будуть відображатися таким чином (цифри умовні):