Оприбуткування в бухобліку сіна і соломи

Сільгосппродукція

Як сіно, так і солома відносяться до сільгосппродукції (див., наприклад, додаток 1 до Методрекомендацій №1315). А тому обліковувати їх потрібно згідно з нормами НП(С)БО 30, з урахуванням норм Методрекомендацій №132.

Витрати

До моменту збирання, на етапі вирощування, сільгосппродукція відноситься до біологічних активів рослинництва.

Витрати, понесені на вирощування таких активів, обліковують на рахунку 23, згідно з НП(С)БО 16 (див. п. 12, п. 16 НП(С)БО 30).

На дату балансу біологічні активи рослинництва за загальним правилом відображають за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу (п. 10 НП(С)БО 30):

• Дт 211 Кт 23 – на справедливу вартість, зменшену на очікувані витрати на місці продажу;
• Дт 940 Кт 23, чи Дт 23 Кт 710 – на різницю між собівартістю і справедливою вартістю.

Перед збиранням врожаю сума, що накопичена на субрахунку 211, списується на рахунок 23: Дт 23 Кт 211.

На дату балансу незавершене сільгоспвиробництво оприбутковується як біологічний актив, а на момент збирання врожаю потрібно оприбуткувати сільгосппродукцію, а не біологічний актив. Тому те, що було біологічним активом на субрахунку 21, знову списується на собівартість (Дт 23 Кт 21), а потім оприбутковується як сільгосппродукція: Дт 27 Кт 23.

Але якщо справедливу вартість визначити неможливо або підприємство є платником податку на прибуток, поточні біологічні активи рослинництва відображають як незавершене виробництво. Тобто, витрати продовжують обліковуватися на рахунку 23.

Збирання урожаю (скошування сіна, тюкування соломи)

Відповідно до п. 12 НП(С)БО 30, сільгосппродукція (сіно, солома) при первісному визнанні оцінюється за:

1. справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу;
2. виробничою собівартістю згідно з НП(С)БО 16.

Тобто, якщо обрана перша оцінка, оприбуткування соломи, сіна в обліку відображають проведення:

• Дт 27 Кт 23 – на справедливу вартість, зменшену на очікувати витрати на місці продажу;
• Дт 940 Кт 23, чи Дт 23 Кт 710 – на різницю між собівартістю і справедливою вартістю.

Якщо обрана друга оцінка, відображають проведення: Дт 27 Кт 23.

Щодо окремих нюансів визначення собівартості сіна, соломи

Якщо підприємство обирає оцінку оприбуткованого сіна і соломи за собівартістю, постає питання визначення собівартості.

Відповідно до п. 6.4 Методрекомендацій №1315, сільськогосподарська продукція у натуральному виразі визначається виходячи з її фактичної маси (кількості) у місці оприбуткування, зокрема, для соломи, сіна - франко-місце зберігання.

Відповідно до п. 8.1 Методрекомендацій №132, виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається для соломи, сіна - франко-місце зберігання.

Тобто, до виробничої собівартості соломи і сіна включаються всі витрати, понесені до місця їх зберігання. Наприклад, якщо сіно скошують, потім скирдують, де сіно і зберігається, то до собівартості соломи включають всі витрати, пов’язані з його вирощуванням (наприклад, плата за оренду пасовищ тощо), скошуванням (наприклад, робота сільгосптехніки), перевезенням до місця скирдування, роботи із скирдування.

Щодо соломи. Солома відноситься до побічної сільгосппродукції.

Побічною є сільськогосподарська продукція, яка одержується від одного біологічного активу або їх групи одночасно з основною, але має другорядне значення, а економічні вигоди від її використання є несуттєвими (у рослинництві - солома, гичка, бадилля; у тваринництві - гній, пташиний послід тощо) (п. 2.6 Методрекомендацій №1315).

Тобто, підприємство несе витрати на вирощування, приміром, пшениці, а отримує основну сільгосппродукцію зерно пшениці і побічну сільгосппродукцію - солому. Відтак постає необхідність розподілити загальні витрати між зерном пшениці і соломою.

Як розподілити?

В п. 6.8 Методрекомендацій №1315 зазначено, що собівартість соломи визначають за нормативними витратами на збирання, транспортування, переміщення, скиртування та іншими витратами, пов'язаними із заготівлею цієї продукції.

В п. 8.3 Методрекомендацій №132 зазначено, що витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи. Причому загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами.

Тобто, разом обліковуються всі витрати на вирощування, збирання, доставки до місця зберігання як основної (зерно, зерновідходи), так і побічної (солома) сільгосппродукції. Але при визначенні собівартості оприбуткованої сільгосппродукції ці витрати потрібно розділити між видами сільгосппродукції.

Відповідно до п. 8.2 Методрекомендацій №132 собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції.

Таким чином, підприємство має скласти калькуляцію витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування тощо соломи. Такі витрати і становитимуть собівартість соломи.