Операція з позички сільгосптехніки фермерським господарством: що в обліку?

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Таким чином, фермерське господарство діє у відповідності з розпорядженнями власних керівних органів, при цьому обмежень щодо отримання майна у позичку (як для новоствореного, так і для старого) законодавчо не встановлено.

За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦКУ). Договір позички від договору позики відрізняється тим, що предметом може бути лише індивідуально визначене майно.

За пп. 163.1.2 ПКУ об’єктом оподаткування ПДФО є саме доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У разі безоплатного користування майном фізособи не виплачується йому плата за користування майном, тобто у фізособи не виникає доходу. Тому немає й об’єкту для оподаткування ПДФО та, відповідно, й військовим збором.

Бухоблік

У підприємства отримана у позичку техніка обліковуються на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи». При цьому права на амортизацію не виникає, оскільки амортизація – це систематичний розподіл вартості, якої такий користувач на балансі не має.

Витрати на утримання і ремонт таких речей користувачем визнаватимуться за загальними правилами, встановленими п. 7 П(С)БО 16:

• витрати визнаються витратами певного періоду  одночасно  з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені;
• витрати, які неможливо  прямо  пов'язати  з  доходом  певного періоду,  відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

При цьому рахунок, на який списуватимуться такі витрати, обиратиметься залежно від напрямку використання об’єкту договору позички. У даному випадку це може бути  рахунок 91 «Загальновиробничі витрати», які потім розподілятимуться на собівартість сільськогосподарських культур або продукції тваринництва бухгалтерським записом Дт 23 Кт 91 у розрізі об’єктів калькуляції – якщо техніка використовується для виробництва декількох об’єктів калькуляції. Якщо ФГ виробляє лише один вид сільгосппродукції, тобто має один об’єкт калькуляції, то витрати можна списати напряму на дебет рахунку 23 «Виробництво» без попереднього накопичення та розподілу через рахунок 91.