Збільшення строку корисного використання автомобіля

Бухгалтерський облік основних засобів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим Наказом МФУ від 27.04.2000 р. №92, тож відповіді на поставлені запитання будемо шукати там.

У п. 4 П(С)БО 7 вказано, що строк корисного використання (експлуатації) необоротного активу (яким є автомобіль) - це очікуваний період часу, протягом якого такий актив буде використовуватися підприємством або з його використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

З цього визначення випливає висновок: підприємство самостійно визначає період часу, протягом якого воно будет використовувати автомобіль. Справді, у п. 23 П(С)БО 7 вказано, що строк корисного використання встановлюється підприємством самостійно, в той момент, коли необоротний актив визнається активом і зараховується на баланс.

Отже, під час придбання автомобіля у 2013 році підприємство визнало його активом та для нього було встановлено строк корисного використання 7 років. Це рішення мало бути оформлене розпорядчим актом підприємства. Як правило, у 2013 році з цією метою використовувалася форма акта прийняття-передачі основних засобів №ОЗ-1, затверджена наказом Мінстату України від 29.12.95 р. №352. Введення в експлуатацію основних засобів та прийняття рішення щодо параметрів нарахування амортизації здійснюється комісією, яка й підписує відповідний акт. Параметри нарахування амортизації, зокрема, строк корисного використання, доцільно зазначати у розділі «Висновок комісії». Комісія має враховувати характер очікуваного використання об'єкта, його фізичний та моральний знос, що передбачається, правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори (п. 24 П(С)БО 7).

Якщо підприємство вважає, що очікувані економічні вигоди від використання автомобіля змінилися, воно може переглянути строк корисного використання та методи нарахування амортизації (п. 25 П(С)БО 7). Таке рішення підприємства теж оформляється актом та підписується комісією, яка приймає це рішення. Типової форми такого акта немає, тому підприємство може оформити його за довільною формою, але з додержанням норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV. Зокрема, такий акт повинен мати обов’язкові реквізити: назву документа (акт), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено акт, зміст та обсяг господарської операції (тут і слід вказати причину зміни параметрів нарахування амортизації автомобіля – наприклад, низька інтенсивність його використання тощо; також тут слід навести новий строк корисного використання автомобіля), одиницю виміру господарської операції (в зазначеному випадку це буде одиниця часу – рік, місяці тощо), посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (голова та члени комісії, які прийняли рішення про зміну строку корисного використання автомобіля), особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 

Амортизація автомобіля нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (п. 25 П(С)БО 7). 

Переглядати раніше нараховану амортизацію автомобіля не слід. Параметри нарахування амортизації – це облікова оцінка згідно з п. 3 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого Наказом Мінфіну від від 28.05.1999 р. №137. Згідно з п. 6 П(С)БО 6 «облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація», що цілком відповідає тій ситуації, що ми розглядаємо. Як вказано у п. 8 П(С)БО 6, наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, в якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди. Це означає, що змінену суму амортизації слід відображати в обліку та звітності вже після прийняття відповідного рішення, а ретроспективна зміна показників фінансової звітності не застосовується.

Приклад. У лютому 2013 р. автомобіль було придбано за 540000,00 грн (ціна без ПДВ). Цю вартість було прийнято як амортизаційну вартість автомобіля. Первісно встановлений строк корисного використання – 7 років, або 84 місяці (7*12=84). З березня 2013 р. починає нараховуватись амортизація автомобіля в розмірі 6428,57 грн на місяць (540000,00 грн/84 місяці=6428,57 грн/місяць). 

У грудні 2016 р., через 46 місяців використання автомобіля (з березня 2013 р. до грудня 2016 р. включно) підприємство приймає рішення про збільшення строку амортизації на 15 років, тобто загальний строк експлуатації складатиме 22 роки, або 264 місяців (22*12=264). За 46 місяців фактичного використання накопичений знос автомобіля складає 6428,57 грн/місяць*46 місяців=295714,22 грн. Для розрахунку нової суми місячної амортизації приймаємо залишкову вартість автомобіля, що сформувалася на 31 грудня 2016 р.: 540000,00 грн–295714,22 грн=244285,78 грн. Залишок строку корисного використання автомобіля складає 264–46=218 місяців. Отже, нова сума місячної амортизації автомобіля складатиме 244285,78/218 місяців=1120,58 грн/місяць. Саме її слід буде відображати в обліку та фінансовій звітності, починаючи з січня 2017 року.