Затримали розрахунок при звільненні: який середній заробіток брати?

Наслідки для роботодавця за несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні

Відповідно до ст. 116 КЗпП, у день звільнення роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові всі суми, що йому належать.

Якщо роботодавець з власної вини не провів остаточний розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, застосовують норми ст. 117 КЗпП.

Так, у разі невиплати звільненому працівникові належних сум у день звільнення, за відсутності спору про їх розмір, роботодавець повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки — до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як обчислити середній заробіток за час затримки розрахунку

Середній заробіток обчислюють виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення, відповідно до Порядку №100.

Як зазначено у листі Держпраці від 30.11.2023 №4206/2/2.1-23а, подією, з якою пов’язана виплата середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, є день звільнення.

Виплати, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, нараховують шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів затримки. Отже, середній заробіток виплачують за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Якщо працівника звільнено 31.03.2026, а належні йому суми виплачено у квітні, середню заробітну плату для розрахунку визначають виходячи із заробітку за січень — лютий 2026 року.

Середньоденну заробітну плату визначають шляхом ділення нарахованої зарплати за фактично відпрацьовані дні у розрахунковому періоді на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у цьому періоді.

Як оплачувати затримку розрахунку: календарні чи робочі ді?

Тут є спірний момент: у яких саме днях оплачувати затримку остаточного розрахунку з працівником — календарних чи робочих.

Проблема полягає в тому, що навіть Мінекономіки та Держпраці не мають із цього питання єдиної позиції.

Фахівці Мінекономіки вважають, що роботодавець має обчислювати середній заробіток виходячи із зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців календарні дні. Отриманий середньоденний заробіток, на їхню думку, слід множити на кількість календарних днів затримки.

Позиція Мінекономіки (див. лист Мінекономіки від 03.11.2023 №4707-05/59459-09):

…обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за весь час затримки мало здійснюватися в розрахунковому періоді з 01.02.2023 по 31.03.2023, якщо перший день затримки розрахунку за днем звільнення (тобто 29.04.2023) припадає на квітень, шляхом множення середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку виходячи із заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців календарні дні на число календарних днів затримкифактичного розрахунку із звільненим працівником, які мають бути оплачені за середнім заробітком, починаючи з 29.04.2023 по 04.05.2023 включно (цитата)

Натомість Держпраці дотримується іншого підходу. Там зазначають, що середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку слід нараховувати за весь період затримки по день фактичного розрахунку саме в робочих днях, починаючи з дня, наступного за днем звільнення.

Позиція Держпраці (див. лист Держпраці від 30.11.2023 №4206/2/2.1-23а):

Подією, з якою пов’язана виплата за час затримки остаточного розрахунку, вважається день звільнення. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Виплата працівнику його середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку (в робочих днях, починаючи з наступного після звільнення дня) (цитата)

На думку автора, обґрунтованішим є підхід Держпраці. Тобто оплачувати час затримки остаточного розрахунку доцільно саме за робочі, а не за календарні дні.

Приклад

Працівника звільнено 31 березня 2026 року. Йому було нараховано заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 25 000,00 грн, однак з вини роботодавця ці кошти виплатили лише 14 квітня 2026 року.

На підприємстві встановлено 40-годинний робочий тиждень, п’ятиденний режим роботи з вихідними у суботу та неділю.

У січні — лютому 2026 року працівник відпрацював 42 робочі дні, а сума нарахованої заробітної плати за цей період становила 83 000,00 грн.

Алгоритм розрахунку:

1. Визначаємо розрахунковий період.

Оскільки працівника звільнено у березні 2026 року, розрахунковим періодом для обчислення середнього заробітку є січень і лютий 2026 року.

2. Визначаємо середньоденний заробіток.

Середньоденний заробіток обчислюємо так:

83 000,00 грн ÷ 42 роб. дн. = 1 976,19 грн

3. Визначаємо період затримки розрахунку.

Період затримки триває з 1 квітня 2026 року по 14 квітня 2026 року включно.

За графіком п’ятиденного робочого тижня на цей період припадає 10 робочих днів, а саме:

4. Визначаємо суму середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Середньоденний заробіток множимо на кількість робочих днів затримки:

1 976,19 грн × 10 роб. дн. = 19 761,90 грн

Отже, сума середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку становить 19 761,90 грн.

Висновки: