Відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати визначено ст. 127 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Водночас, п. 127.1 ст 127 ПКУ встановлено, що передбачені п. 127.1 ст 127 ПКУ штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.
Згідно з пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 ПКУ роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого, зокрема платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Пеня, визначена пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується із розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (п. 129.4 ст. 129 ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі самостійного виправлення помилки, що призвело до збільшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, до податкового агента застосовується відповідальність відповідно до ст. 129 ПКУ, тобто нараховується пеня.
При цьому, у разі самостійного виправлення помилки, що призвело до зменшення податкового зобов’язання – відповідальність не застосовується.