Норми списання палива за одним авто є більшими за нормативні: як бути?

Розпочнемо з того, що підприємства при виборі норм списання палива керуються таким:

• якщо у Нормах №43 перераховані марки, моделі, характеристики автомобілів, якими користується підприємство, то воно може списувати витрати щодо пального у межах Норм №43;
• якщо перераховані у Нормах №43 марки, моделі, характеристики автомобілів НЕ відповідають тим, яким користується підприємство (тобто відсутні у Наказі №43), тоді підприємство може звернутися до ДП «ДержавтотрансНДІпроекту» із заявкою про встановлення відповідних тимчасових індивідуальних базових лінійних норм. Варто зауважити, що встановлені таким чином норми вводяться в дію наказом керівника підприємства, є чинними тільки для автомобілів цього підприємства та втрачають чинність при введенні в дію в Україні постійних норм витрат палива та мастильних матеріалів на відповідні моделі (модифікації) автомобілів (абз. 2 пп. 2.1.5 Наказу №43);
• також можливий третій варіант – розроблення власних норм витрачання палива. Так, колись говорили податківці (лист ДПІ в Калiнiнському р-нi м. Донецька ГУ Мiндоходiв у Донецькій областi від 25.02.2014 р. №3938/10/05-63-06-3, щоправда, цю консультацію вони надали платнику податків після судової тяганини із ним). Втім, слід бути готовим до відстоювання такої позиції (далі – про це).

Оскільки відповідно до умов питання підприємство користується нормами, затвердженими Міністерством інфраструктури України, то зазначимо таке: відповідно до  абз.1 пп. 2.1.5 Наказу № 43 для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документу, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах.

Тимчасові індивідуальні норми розроблюються ДержавтотрансНДІпроектом на один рік (період апробації) і діють лише для підприємства (суб’єкта господарювання), яке замовило їх розроблення. Відлік розпочинається з дати підпису підприємством-замовником розроблених норм.

Після закінчення встановленого періоду апробації підприємство-замовник подає розробникові за визначеною ДП «ДержавтотрансНДІпроект» формою дані щодо апробації з наведенням експлуатаційних умов. Після цього термін дії тимчасової індивідуальної норми подовжується. При цьому встановлюється наступний період апробації з можливим її коригуванням (якщо існують дані щодо апробації тимчасових індивідуальних норм у різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах різних суб’єктів господарювання та необхідність такого коригування).

Зверніть увагу!

Тимчасові індивідуальні норми втрачають чинність у разі затвердження Мінінфраструктури за поданням ДП «ДержавтотрансНДІпроект» тимчасових загальних норм і постійних загальних норм. Тимчасові норми розроблюються за заявками заводів-виробників із проведенням повного комплексу випробовувань обґрунтованої кількості зразків техніки та відповідних досліджень. А постійні норми встановлюються за позитивними результатами широкомасштабної апробації в різних регіонах країни та в умовах експлуатації різних підприємств раніше розроблених тимчасових норм або тимчасових індивідуальних норм (абз. 4 пп. 2.1.5 Наказу № 43).

Таким чином, вважаємо, що якщо раніше Мінінфраструктури не зазначило про коригуючі коефіцієнти в розроблених ними нормах, то підприємство може спробувати зараз звернутися із цим проханням. Вважаємо, що у вищенаведених нормах чітко немає обмеження щодо терміну подачі такого прохання щодо встановлення саме коефіцієнтів коригування. А ось самі норми можуть бути скориговані лише після року апробації.

Також вважаємо, що підприємство може керуватися коригуючими коефіцієнтами, зазначеними у Наказі №43, зокрема, викладеними у пп. 3.1.10 Наказу №43[1]. Щоправда, таке рішення обов’язково слід затвердити у внутрішньому наказі (наприклад, Положенні про використання службових транспортних засобів/Положенні про списання паливно-мастильних матеріалів).

За такими коригуючими коефіцієнтами податківці у "Віснику" від 10.08.2018 р. №30 (982) у матеріалі «Витрати пального: як обґрунтувати застосування коригуючих коефіцієнтів» зазначають таке:

«Особливості застосування пп. 3.1.10  Норм №43 розглянуто в листі №1186/25/10-15, в якому зазначено, що:

• наведений коефіцієнт не є рекомендованим, але його використання є цілком правомірним за умов, викладених у примітці до цього підпункту;
• суб’єкт господарювання відповідно до п. 1.9 розділу 1 Норм №43 відстежує зміни показників паливної економічності автомобілів у процесі експлуатації та використовує коефіцієнт, передбачений пп. 3.1.10 цих Норм, не за замовчуванням і у повному обсязі за настанням певного віку або пробігу, а в разі підтверд­ження такої необхідності — диференційовано по парку;
• документальне підтвердження необхідності (обґрунтованості) використання коригуючих коефіцієнтів здійснюється підприємствами відповідно до п. 3.5 зазначених Норм.

При цьому підприємство може робити це як самостійно, шляхом призначення уповноваженої особи, так і з залученням СТО, де обслуговується автомобіль. У разі підтвердження обґрунтованості застосування будь-якого коригуючого коефіцієнту, що відповідає фактичним потребам, у тому числі його максимально допустимого значення згідно з пп. 3.1.10 Норм № 43 відповідно до встановлених умов щодо періоду експлуатації та загального пробігу, є правомірним

Тобто застосування коефіцієнту, передбаченого цим підпунктом, може бути обґрунтовано як уповноваженою особою, призначеною керівником підприємства (наприклад, механіком або керівником такого структурного підрозділу), так і СТО».

На замітку!

Мінінфраструктури у листі від 21.02.2017 р. №1441/18/10-17 наполягає, що встановлення нормативних витрат палива, за визначенням, не може безпосередньо базуватися на фактичних обсягах витрат палива, що використовується автомобілем. Дані щодо споживання палива, отримані під час експлуатації (зокрема, дані контрольних заїздів або відповідних обстежень тощо), не є підставою для встановлення базових лінійних норм або безпосередньо нормативних витрат палива. Однак ці дані можуть бути використані підприємствами для обґрунтування встановлення конкретних значень коригуючих коефіцієнтів (у регламентованих межах) при розрахунках нормативних витрат палива в певних умовах експлуатації, виявлення причин перевитрат палива, резервів економії тощо. Про це ми детально писали тут.

Що стосується власних затверджених норм щодо списання палива та як впливає на оподаткування (податок на прибуток та ПДВ) списання палива понад встановлену норму), то детально про все це ми писали тут.

Таким чином, у підприємства при списанні палива понад норми щодо однієї машини є лише для цілей ПДВ (тобто збереження ПК з ПДВ щодо придбаного палива). Аби зберегти й цей ПК радимо підприємству:

• або у внутрішньому документі зазначили, що при списанні використовуються норми палива, затверджені Мінінфрастуктури, а коригуючі  коефіцієнти підприємство бере із Наказу №43;
• або ж підприємство звернеться до Мінінфрастуктури із проханням встановити коригуючі коефіцієнти;
• або ж підприємство на основі отриманих норм від Мінінфрастуктури розробить власні норми списання палива, втім відразу для всіх машин.