Норми Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачають такі способи оподаткування доходів, що одержують фізичні особи – підприємці:
- у разі застосування загальної системи оподаткування – податком на доходи фізичних осіб оподатковується чистий оподатковуваний доход, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ;
- у разі застосування спрощеної системи оподаткування – здійснюється сплата єдиного податку, який встановлюється у відсотках (фіксованих ставках) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року або розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) згідно з п. 293.1 ст. 293 ПКУ.
Вибір системи оподаткування здійснюється фізичною особою – підприємцем самостійно.
Глава 1 розділу XIV ПКУ, яка визначає правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, не передбачає зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб – підприємців для осіб, які належать до певних соціальних категорій громадян.
При цьому, згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV громадянин – підприємець зобов’язаний, зокрема сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
З урахуванням викладеного, законодавчо не передбачено зменшення встановлених ставок єдиного податку для фізичних осіб – підприємців незалежно від приналежності особи до певної соціальної категорії громадян.