Чи може ФОП отримати декретні і як працівник, і як підприємець?

Згідно з визначенням, наведеним у Законі про ЄСВ, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Своєю чергою, відповідно до ст. 4 платниками єдиного внеску є, зокрема:

• роботодавці (ЄСВ нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами);
• фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (ЄСВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску).

Разом з цим зазначено, що ФОП, в тому числі платники ЄП, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, у ст. 30 Закону №1105 визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, Законом №1105 чітко визначено право підприємця, у разі добровільної сплати ним внесків, на отримання оплати часу перебування у відпустці по вагітності та пологам як за місцем роботи так і як підприємець.

Однак, у ст. 31 Закону №1105 вказано, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Отже, фактично виходить, що така особа має отримати оплату відпустці по вагітності та пологам як підприємець – за основним місцем діяльності, а як найманий працівник – за сумісництвом надавши копію листка непрацездатності роботодавцю.

Мінімальний розмір допомоги по вагітності та пологам

Згідно з п. 22 Порядку №1266, сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на час настання страхового випадку.

Отже, за умови, що страхові внески сплачувались підприємцем в повному обсязі, сума допомоги по вагітності та пологам не повинна бути меншою за розраховану з суми 6000 грн (розміру МЗП на момент настання страхового випадку). При цьому не має значення, що фактично внески сплачували з суми меншої за розмір МЗП на момент настання такого внеску.

У разі коли страхові виплати призначаються виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати (доходу), середньомісячна заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати (доходу) за один календарний день на середньомісячну кількість календарних днів (30, 44).

Таким чином, підприємець в даному випадку розраховує суму допомоги по вагітності та пологам шляхом ділення суми в 6000 грн на 30,44 та множення на кількість днів лікарняного – 126.