Чи може юрособа-"єдинник" надавати медичні послуги безкоштовно або зі знижкою?

Єдиний податок

Єдиний податок для юридичних осіб справляється з доходу платника єдиного податку за ставками, визначеними пп. 293.3 ПКУ та пп. 293.5 ПКУ. У свою чергу, дохід визначається за правилами, встановленими ст. 292 ПКУ.

Глава 1 розділу XIV  ПКУ (зокрема, ст. 291 та ст. 292 ПКУ) не містить обмежень щодо витрат платника ЄП.

Обмеження для платників ЄП полягають лише в тому, що вони не можуть займатись певною діяльністю та отримувати доходи від певних видів діяльності. Зокрема, для ІІІ групи платників ЄП існують тільки загальні обмеження щодо видів діяльності, від яких єдинники не можуть отримувати дохід – це ст. 291 ПКУ.

Платники ЄП жодним чином не обмежені у ціноутворенні на свої товари та послуги. Тому вони можуть надавати послуги безоплатно або зі знижкою. Під оподаткування єдиним податком потрапляє лише фактично отримана грошова виручка, і ПКУ не містить жодних механізмів щодо нарахування ЄП з «мінімальної бази», як це передбачено, наприклад, для ПДВ (див. абз. другий пп. 188.1 ПКУ).

Згідно з ст. 11 Закону №5007, вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до ст. 12 Закону про ціни державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Приватні медичні послуги не підпадають під дію ст. 12 Закону про ціни.

Надання послуг безоплатно або зі знижкою може оформлюватися наказом керівника. Наприклад, людина, яка потребує медичних послуг, пише заяву на ім’я керівника з проханням про надання їй послуг безоплатно або зі знижкою. На підставі цієї заяви видається наказ керівника.

Витрати на надання таких послуг обліковуються за загальними правилами, так само, як і витрати на надання інших послуг, які надаються за повною ціною. При цьому в бухобліку може виникнути збиток за той період, в якому надані послуги без оплати або зі знижкою, але для цілей оподаткування єдиним податком це не має значення.

ПДФО та військовий збір

Проте у цьому разі виникає питання щодо оподаткування ПДФО та військовим збором вартості безоплатно наданих послуг або суми знижки – пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. У загальному випадку безоплатно надані послуги або надана індивідуальна знижка є додатковим благом людини і оподатковується ПДФО та ВЗ.

Зауважимо, що в даному випадку надаються медичні послуги, для яких є виключення у пп. 165.1.19 ПКУ. Але це виключення працює лише в тому випадку, якщо лікування буде оплачене роботодавцем пацієнта або благодійною організацією. В даному випадку лікування надається за рахунок самого медичного закладу, тому пп. 165.1.19 ПКУ тут не підходить.

Є ще пп. 165.1.54 ПКУ, який звільняє від оподаткування вартість благодійної допомоги, наданої особам, що зазначені в цьому пункті. Медичний центр може виступати благодійником: відповідно до ст. 1 Закону про благодійну діяльність, благодійник – це дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Платникам єдиного податку не заборонено здійснювати благодійну діяльність, якщо їхні доходи отримані від дозволених видів діяльності та оподатковані єдиним податком. Оскільки благодійна діяльність не має на меті отримання оподатковуваного доходу, то вносити відповідні КВЕД в реєстр платників ЄП не потрібно. Охорона здоров’я належить до сфер благодійної діяльності – ст. 3 Закону про благодійність, тож безоплатне надання медичних послуг або знижка на них може розцінюватися як благодійність.

Враховуючи вищесказане, медичному центру можна розглянути можливість звільнення від ПДФО та ВЗ вартості безоплатного лікування або знижки на підставі пп. «а» та «в» пп. 165.1.54 ПКУ.

Якщо підстав для звільнення від ПДФО та ВЗ знайти не вдасться, то вартість безоплатно наданого лікування або сума знижки пацієнту буде оподатковуватись ПДФО та ВЗ як додаткове благо за пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. Оскільки це буде додаткове благо у негрошовій формі, для оподаткування ПДФО застосовується коефіцієнт відповідно до пп. 164.5 ПКУ. ВЗ справляється без застосування коефіцієнта.

Ще одна проблема в оподаткуванні негрошового додаткового блага – це те, що медичний центр не може платити ПДФО та ВЗ за свій рахунок – відповідно до пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Вирішити цю проблему можна тільки одним способом, за яким пацієнт сам вносить в касу або на рахунок медичного центру суму ПДФО та ВЗ, а медичний центр у свою чергу перераховує їх до бюджету. Докладніше про це ми писали тут. 

Детальніше питання оподаткування ПДФО та ВЗ можна розглянути на підставі більш конкретної інформації про статус пацієнта та умови надання послуг з лікування.