Поворотна фіндопомога юрособі-"єдиннику" від засновника

Так, засновник може надати ПФД юридичній особі – платнику ЄП 3 групи, але тільки у гривнях.

Нотаріальне посвідчення договору ПФД

Згідно з пп. 14.1.257 ПКУ, поворотна фінансова допомога — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Своєю чергою, термін «поворотна фінансова допомога» — це лише податковий термін. У цивільному законодавстві вона відповідає терміну «безпроцентна грошова позика» (ст. 1048 ЦКУ).

Отже, при оформленні договору про надання поворотної фінансової допомоги фактично має місце договір позики. Утім, позаяк у вітчизняному законодавстві зміст договору має перевагу над його назвою, то не так важливо, як ви цей договір назвете. Головне, щоб він містив усі обов'язкові норми, властиві договору позики (зокрема, зазначаються сума поворотної допомоги, термін та умови її повернення. Якщо допомога повертатиметься частинами, то має бути передбачено графік її повернення).

За загальним правилом, відповідно до п. 4 ст. 203 ЦКУ правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зокрема, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ПКУ (які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення), належить вчиняти у письмовій формі. Тож, договір про надання ПФД фізичною особою (засновником) юридичній слід вчиняти виключно в письмовій формі.

Що ж до порядку обов’язкового нотаріального посвідчення договорів, укладених у письмовій формі, то ст. 209 ЦКУ каже таке: правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Що ж до договорів позики, то в обов’язковому порядку за законодавством підлягають нотаріальному посвідченню лише:

• договір позики будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк 3 роки і більше;
• договір позики транспортного засобу за участю фізичної особи.

Таким чином, якщо ані підприємство, ані засновник не вимагають нотаріального посвідчення договору про надання ПФД, то такий договір може бути укладено у письмовій формі без нотаріального посвідчення, не залежно від його суми.

Проте нагадаємо, що на суму внесеної (та поверненої) готівкою в касу підприємства ПФД фізособою поширюються готівкові обмеження у розмірі 50 000 гривень протягом одного дня від однієї особи. При внесенні коштів фізособою на рахунок юрособи (наприклад, через касу банку) такі обмеження не застосовуються.

Бухгалтерський облік

В бухобліку сума отриманої ПФД підприємством не включається до складу доходу, оскільки вона не призводить до збільшення активів або зменшення зобов’язань, що обумовлює зростання власного капіталу.

Для відображення позик залежно від строків, отриманих не від банківських установ, передбачено субрахунки:

• 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» або 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті», якщо строк повернення позики згідно із договором більший як 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду);
• 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», якщо позику слід повернути не пізніше, ніж протягом 12 місяців з дати складання фінзвітності (закінчення звітного періоду);
• 605 «Прострочені позики в національній валюті» або 606 «Прострочені позики в іноземній валюті», якщо строк погашення позики згідно із договором вже минув (але строк давності за такою заборгованістю ще не сплинув).

Отже, отримання короткострокової ПФД в обліку відображається записом Дт 311 Кт 685, а повернення - Дт 685 Кт 311.

А якщо строк повернення такої ПФД перевищує 12 календарних місяців, то надходження таких коштів відображається записом: Дт 311 Кт 55, а в році її повернення вона переводиться у склад поточної заборгованості записом - Дт 55 Кт 611. ЇЇ погашення відображається записом-  Дт 611 Кт 311.

Повернення ПФД фізособі-засновнику потрібно відобразити у додатку Д4 об’єднаної звітності з ПДФО та ЄСВ. Основна сума поворотної фінансової допомоги, яка повертається фізичній особі – підприємцю або фізичній особі, відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «153».

Зверніть увагу, що у разі, якщо строк повернення ПФД більше одного року, заборгованість підприємства за нею є довгостроковою і вимагає дисконтування (детальніше про це ми писали тут). Втім, для платників єдиного податку проведення або непроведення дисконтування не впливає на оподаткування єдиним податком, тому якщо підприємство не продисконтує довгострокову заборгованість, штрафів та негативних наслідків не буде.

Сума ПФД буде оподатковуватись єдиним податком лише у разі її неповернення протягом протягом 12 календарних місяців з дня її отримання. Якщо суму ПФД буде повернено засновнику до спливу цього строку, жодних податкових наслідків для підприємства не буде.

Більш докладно про те, що буде у разі неповернення ПФД протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, ми писали у цій консультації.

Чи можна надати ПФД у валюті?

Чи може фізична особа — резидент надати поворотну фінансову допомогу підприємству валютними коштами шляхом внесення її на рахунок підприємства у банку? На жаль, відповідь на це питання негативна – не може. Розрахунки між резидентами України проводяться лише в гривнях.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону №2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пп. 1-5 ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону №2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.