Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 306 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст. 307 ГКУ)
Відповідно до ч.1-5 ст. 308 ГКУ вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.
Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення належним чином оформлений документ.
На підтвердження перевезення вантажу складаються товарно-транспортні накладні (ТТН).
Таким чином, на нашу думку, сам факт передачі вантажу перевізнику не вимагає наявності у перевізника довіреності від власника вантажу (його отримувача) на отримання вантажу від вантажовідправника з метою його перевезення та наступної передачі вантажоотримувачу.
Інше питання, якщо йдеться про доставку вантажу через фізособу-підприємця, якщо він не укладає договори перевезення. В такому разі, на нашу думку, для того, щоби фізособа-підприємець якому довірено доставку товару на автомобілі такого підприємця, підприємство — отримувач вантажу має видати довіреність на отримання вантажу. Адже, в такому разі, така фізособа-підприємець виступає представником та діє від імені підприємства — отримувача вантажу, тобто отримує товар у продавця та має передати його покупцю. При цьому, яким чином такий представник (фізособа-підприємець) це зробить, для продавця значення не має.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити