Виплату роялті варто підтверджувати документом про використання об’єкта права інтелектуальної власності

Зрозуміло, що сам факт виплати роялті в грошовій формі є господарською операцією, і повинен бути підтверджений відповідним первинним документом (платіжним дорученням, випискою банку, квитанцією, чеком тощо). А ось щодо операції, яка призвела до цієї виплати, тобто, використання об’єкту прав інтелектуальної власності, за яке сплачується роялті за ліцензійним договором, ситуація складніше. 

Відповідно до ч. 1 ст. 1115 ЦКУ за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. 

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації (ч. 1 ст. 1116 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1120 ЦКУ правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав. 

Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комерційної концесії: 

• надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
• контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

За ст. 1121 ЦКУ, з урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється користувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний, зокрема: 

• використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;
• дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем. 

При цьому, ст. 1115 — 1129 ЦКУ, які регулюють питання укладення та виконання договорів концесії (використання торговельної марки) не вказують на те, яким саме документом слід оформляти факт підтвердження використання торговельної марки користувачем. 

Тому, на нашу думку, оскільки йдеться саме про використання торговельної марки на умовах, встановлених договором, слід складати документ, який підтверджує факт такого використання, а також щодо надання іншої інформації, визначеної у договорі. Необхідність підтверджувати виконання зобов'язання наведене у ст. 545 ЦКУ.

Втім, відповідна умова та назва документа, вимоги щодо його змісту мають бути зазначена безпосередньо в умовах договору. Адже, ця умова є істотною для такого виду договорів — у договорі сторони мають домовитись про спосіб та умови використання (наведене вище).

На практиці, це може бути або акт про використання торговельної марки за певний період, або звіт про дотримання способу та умов використання, або інший документ, який підтверджує належне виконання зобов'язань за договором користувачем переданої йому торговельної марки.

До сказаного додамо, що Верховний Суд України в постанові від 15.12.2015 р. у справі №21-4266а15 наголосив: для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. На думку суду, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.