Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦКУ особа, яка виступає від імені юридичної особи, зобов’язана діяти виключно в її інтересах, добросовісно і розумно, у межах наданих повноважень та уникати конфлікту інтересів. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень представника, як правило, не має юридичної сили, якщо юридична особа не доведе, що третя особа знала або не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону про ТОВ члени виконавчого органу ТОВ несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані їхніми винними діями або бездіяльністю. Ч. 4 ст. 40 Закону про ТОВ встановлює солідарну відповідальність членів виконавчого органу перед товариством.
Крім того, ст. 42 Закону про ТОВ визначає конфлікт інтересів як конфлікт між обов’язком посадової особи діяти добросовісно та розумно в інтересах товариства в цілому і приватними інтересами посадової особи або її афілійованих осіб.
Отже, якщо директор укладає правочин переважно в інтересах конкретного учасника та на шкоду товариству, це свідчить про порушення його фідуціарних обов’язків і наявність конфлікту інтересів.
Водночас сам факт укладення правочину в інтересах учасника не робить його автоматично недійсним. Для визнання правочину недійсним необхідна наявність передбачених законом підстав, зокрема недодержання вимог ст. 203 ЦКУ, що відповідно до ст. 215 ЦКУ може бути підставою для його недійсності.
Якщо директор перевищив свої повноваження, застосуванню також підлягають ст. 92 та ст. 241 ЦКУ. При цьому суд оцінює обсяг повноважень директора, зміст правочину, обставини його укладення та обізнаність контрагента про можливі обмеження.
Окремо необхідно перевірити, чи не є правочин значним або правочином із заінтересованістю. У такому випадку застосовуються ст. 44–46 Закону про ТОВ. Порушення встановленого порядку може спричинити відповідальність посадових осіб за завдані товариству збитки.
Висновки
- Укладення директором правочину в інтересах окремого учасника на шкоду товариству свідчить про порушення фідуціарних обов’язків та конфлікт інтересів, однак саме по собі не є безумовною підставою для недійсності правочину;
- Товариство (або учасник через похідний позов відповідно до ст. 54 ГПК) може вимагати від директора відшкодування завданих збитків за наявності його вини та доведеного причинно-наслідкового зв'язку;
- Питання недійсності правочину вирішується в судовому порядку окремо — за наявності передбачених ст. 203, 215 ЦКУ підстав та з урахуванням обізнаності контрагента.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
