Диференційована ставка туристичного збору: як визначати?

Відповідно до пп. 268.3.1 ПКУ, ставка збору встановлюється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 ПКУ, у розмірі до 0,5 відсотка - для внутрішнього туризму та до 5 відсотків - для в’їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.

Зауважимо, що згідно з пп. «е» пп. 268.2.2 ПКУ, платниками збору не можуть бути діти віком до 18 років.

Рішенням відповідної ради розмір ставки туристичного збору може бути диференційований в залежності вартості тимчасового розміщення для однієї особи за одну добу, зокрема, як зазначається у запитанні розміри ставок встановлено у наступному розмірі:

• при вартості тимчасового розміщення для однієї особи за одну добу до 350 грн (включно) – 0,25% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
• при вартості тимчасового розміщення для однієї особи за одну добу від 350 грн до 850 грн (включно) – 0,40% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
• при вартості тимчасового розміщення для однієї особи за одну добу понад 850 грн – 0,50% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

При цьому, ПКУ та іншими законодавчими актами не передбачено визначення або порядку застосування поняття «вартість тимчасового розміщення для однієї особи» - це питання належить виключно до компетенції відповідної ради і повинно буде або нею роз’яснено або наведено у відповідній ухвалі/рішенні. Наприклад, в ухвалі Львівської міської ради від 03/11/2019 (яка в подальшому була продовжена на 2021 рік) у п. 2 зазначається, що у разі, якщо надання послуг тимчасового розміщення здійснюється шляхом надання окремого номера (кімнати), квартири, житлового будинку чи іншого об’єкта житлової нерухомості, під вартістю тимчасового розміщення слід розуміти загальну вартість номера (кімнати), вартість оренди квартири, житлового будинку чи іншого об’єкта житлової нерухомості (незалежно від кількості проживаючих).

Проте рішення інших рад, що містять диференціацію ставок в залежності від вартості проживання не містять подібного конкретного уточнення.

Однак суб’єкт господарювання, який сплачує туристичний збір, при визначені його ставки має керуватись виключно рішенням та порядком, що затверджені саме його територіальною радою. Тому, хоча автор відповіді і вважає, що в даному випадку, платнику податку варто користуватись уточненням, що наведено у ухвалі Львівської міської ради (зважаючи на однакове формулювання поняття «вартість тимчасового розміщення для однієї особи») та все ж таки радить звернутись до його територіальної ради для отримання уточнення щодо цього питання, оскільки трактування рішення міської ради знаходиться виключно в її компетенції.

Крім того, необхідно зважати, що у тому випадку, якщо особа буде проживати у цьому номері одна – вона все одно сплатить вартість повного номера. А отже, саме вартість цілого номера є вартістю тимчасового розміщення для однієї особи за одну добу.