Чи треба подавати Звіт про КО комітенту?

Те, хто зобов’язаний подавати Звіт про контрольовані операції, чітко визначені пп.  39.4.2 ПКУ. Це платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції. А що таке «контрольована операція»?

Контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (пп. 39.2.1.1 ПКУ).

З цього два висновки:

• Якщо підприємство не платник податку на прибутку (сплачує єдиний податок), то контрольовані операції в нього не виникають
• Навіть у платника податку на прибуток контрольовані операції – це ті, які можуть впливати на об’єкт оподаткування цим податком. Зокрема, отримані і сплачені передоплати (аванси) – не можуть, а отже, у ситуації з продажем товарів вони не вважаються контрольованими операціями.

Є ще дві умови, яким мають відповідати контрольовані операції (пп. 39.2.1.7 ПКУ):

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Отже, якщо підприємство є платником податку на прибуток, але сума його річного доходу (без ПДВ) менша за 150 млн. грн. – Звіт про КО воно не складає. Якщо ж більше, то Звіт складається не щодо всіх контрагентів, а лише щодо тих, річний обсяг операцій з якими перевищує 10 млн. грн. (без ПДВ).

Також коло таких операцій і контрагентів допомагає визначити вже згаданий пп. 39.2.1.1 ПКУ наводиться перелік господарських операцій, які потрапляють до складу контрольованих. Їх всього 4 типи:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тобто, перше, на що слід звернути увагу, це те, що контрольовані операції виникають із нерезидентами. У запитанні ж договір комісії укладено між двома резидентами. І ще слід звернути увагу на особливість таких договорів: за договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ). Тобто, усі розрахунки із покупцями проводитиме комісіонер. Комітент лише надасть йому товари для продажу і матиме право отримати від комісіонера виручку. А напряму з нерезидентами (якщо вони стануть покупцями товарів) комітент не працюватиме.

Проте в податківців інша думка з цього приводу. Наприклад, тут податківці стверджували (хоча це лист 2017 року і редакція ст. 39 ПКУ вже неодноразово з того часу змінилася, сам такий підхід податківців зберігається):

• З одного боку, господарські операції, що здійснюються між резидентами, не підпадають під визначення контрольованих незалежно від того, чи є вони пов’язаними особами. Крім того, оскільки продаж товару на умовах комісії не передбачає переходу права власності на такий товар від комісіонера – резидента до покупця – нерезидента, такі операції також не підпадають під визначення контрольованих;
• Однак, операції з продажу товарів між комітентом – резидентом та покупцем – нерезидентом підпадають під визначення контрольованих (якщо досягнуто критерії, встановлені пп. 39.2.1.7 ПКУ) у випадку коли:

• покупець – нерезидент є пов’язаною особою з комітентом – резидентом;
• або країна резиденції покупця – нерезидента включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України на момент здійснення такої операції.

У цьому випадку, на думку податківців, комітент – резидент зобов’язаний в установлений термін подати Звіт про КО, здійснені протягом звітного податкового періоду.

А що, як нерезидент купує цей товар з метою його подальшого перепродажу? Наприклад, якщо комісіонер-резидент укладає договір купівлі-продажу із підприємством з Польщі, а те, в свою чергу, перепродає цей товар до «низько податкової» території Малайзії? І товар напряму йде  від комітента-резидента до цієї самої Малайзії (і це зазначено в митній декларації та інших документах про постачання)?

Ця ситуація ще складніша. Проте, на нашу думку, оскільки договір купівлі-продажу комісіонером укладено із резидентом Польщі, контрольована операція у комітента не виникає. А  подальша доля цих товарів комітента цікавити не повинна.

Навіть якщо адреса (країна призначення) таких товарів не буде Польщею – на це може бути декілька причин, зокрема, і наявність філій покупця в інших країнах. Проте, ще раз повторимось – це не питання до продавця, і він кінцевого споживача таких товарів з’ясовувати не зобов’язаний.