Код виду платежу: чи має значення при сплаті податків?

В Україні, як відомо, досить складна система адміністрування податків, що передбачає відкриття для кожного податку окремих рахунків. Також ця система ускладнена різного роду кодами різних класифікацій, зокрема і кодом класифікації видів платежу, що передбачений Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міндоходів від 22.10.2013 р. №609.

ПКУ не передбачає застосування жодних кодів класифікацій, хоча загалом технічні питання сплати податків значною мірою залишаються поза його увагою. Водночас з урахуванням практики та положень названого Порядку при сплаті податків, зборів, митних платежів треба правильно заповнювати всі реквізити документів на переказ і, зокрема, рахунок (що передбачає відповідного одержувача), код бюджетної класифікації, а також код виду платежу.

При цьому, згідно з п. 8 згаданого Порядку, в разі заповнення поля «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ береться до виконання, і при цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов'язання (код виду сплати «101»).

На практиці платники податків часто не заповнюють коди бюджетної класифікації та виду платежу в полі «Призначення платежу» або заповнюють поля з порушеннями. Прийнято вважати, що найважливіше — це правильно обрати рахунок, адже для кожного коду бюджетної класифікації відкрито спеціальний рахунок. Водночас у разі помилкового перерахування коштів не на той рахунок або не з тим кодом бюджетної класифікації у платників можуть виникнути проблеми, пов'язані з неправильним зарахуванням податку, збору, а отже, з необхідністю подальшого розшуку сплаченої суми та, можливо, — сплати або оскарження штрафних санкцій, нарахованих через наявність недоїмки. Судова практика в разі оскарження таких рішень є неоднозначною. Одні суди визнають правильним застосування штрафних санкцій при неправильному зазначенні рахунку та/або коду бюджетної класифікації, інші — наголошують, що платник виконав податковий обов'язок (кошти перераховано до бюджету), незважаючи на технічні деталі.

Цікаво, що згідно з п. 10 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міндоходів від 05.12.2013 р. №765, реєстри за платежами до бюджету ведуться «виключно за кодами бюджетної класифікації», контроль за справлянням (стягненням) платежів за якими покладено на контролюючі органи. Кодування обліку податків забезпечує автоматизоване ведення інтегрованої картки платника. За даними такого обліку формується інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, про податковий борг, недоїмку, надміру сплачені суми тощо. При цьому, згідно з п. 5 розділу ІІІ зазначеного Порядку, суми нарахованих платежів за результатами перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й податки, збори, за якими здійснено такі нарахування.

Проте, незважаючи на це правило, практика притягнення платників податків до відповідальності в разі перерахування податків на інший рахунок зберігається: 1) кошти зараховуються в розрізі бюджетних рахунків; 2) код бюджетної класифікації, як правило, має значення лише при вирішенні спорів.

Згідно з п. 4 розділу V названого Порядку, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що їх сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що їх сплачує такий платник, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), податковий орган самостійно здійснює розподіл суми у зазначеному порядку.

Тож теоретично неправильне зазначення коду виду платежу не повинно мати жодних негативних правових наслідків — податок все одно зараховується належним чином як грошове зобов'язання.

Але платнику податків не рекомендується свідомо порушувати порядок заповнення платіжних реквізитів — саме з огляду на можливість технічних неузгодженостей при зарахуванні податків і необхідність у зв'язку з цим вчинення різного роду дій — від звіряння розрахунків до оскарження рішень про притягнення до відповідальності, якщо податковий орган раптом вважатиме, що податок не сплачено.