Тонування скла авто можна віднести до модернізації, яка збільшує первісну вартість ОЗ

Тонування скла вікон автомобіля надасть презентабельного зовнішнього вигляду, створить комфорт в дорозі та може здійснюватись з певною метою в межах госпдіяльності, наприклад перешкоджати огляду салону з вулиці. Проте потрібно врахувати певні вимоги. Відповідно до п. 3.4.7 Правил дорожного руху забороняється експлуатація ТЗ згідно із законодавством за наявності невідповідності певним вимогам, зокрема  встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість. 

Дозволяється застосовувати тоноване скло (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88.

Враховуючі наведені вище обмеження, можна зробити висновок, що тонування скла автомобіля, цілком можливо віднести до модернізації, які збільшують первісну (переоцінену) вартість ОЗ. Адже такі витрати не здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані, наприклад проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо.

Відповідно до п. 14 П(С)БО 7 “Основні засоби” первісна вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням, в бухобліку на підставі первинних документів здійснюються проведення:

Д-т 15 К-т 631, 685, 66, 65, 377

Д-т 105 К-т 15.

У випадку прийняття рішення про модернізацію автівки, керівнику слід скласти розпорядчий документ. Після здійснення тонування, така операція буде підтверджена актом виконаних робіт (якщо роботи проводила стороння організація) та Актом приймання-здачі модернізованих об'єктів (форма N ОЗ-2, затверджена наказом Мінстату від 29.12.1995 р. № 352).  

Що стосується такого поняття, як податкові витрати, зауважимо, що з 01.01.2015 р. у ПКУ таке визначення відсутнє. Пояснюється це тим, що об'єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до П(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ. Загалом таких різниць три: різниці, які виникають при нарахуванні амортизації, при формування резервів та при фінансових операціях. Більше того, коригування на податкові різниці здійснюють не всі платники податку на прибуток, а лише ті у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний період перевищує 20 млн грн.