Для певної категорії платників туристичного збору можуть передбачатися податкові пільги

Статтею 10 ПКУ визначено, що до місцевих податків і зборів належить, зокрема, туристичний збір.

Відповідно до п. 10.4 ПКУ місцеві ради в межах повноважень, визначених ПКУ, вирішують питання щодо запровадження туристичного збору.

Згідно з пп. 12.3.2 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення збору обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 ПКУ, з дотриманням критеріїв, встановлених ст. 268 р. ХII ПКУ. Під час встановлення збору можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п. 7.2 ПКУ).

 Не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (пп. 12.3.7 ПКУ).

Відповідно до п. 30.1 ПКУ податкова пільга — передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їхньої діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ПКУ).

Отже, органи місцевого самоврядування вирішують питання щодо запровадження туристичного збору. Тому під час встановлення місцевими радами туристичного збору податкові пільги та порядок їх застосування можуть передбачатися лише для певної категорії платників збору. При цьому не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки зі справляння туристичного збору для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати такого збору.