Загальний стаж і стаж за сумісництвом у трудовій книжці

Внесення до трудової книжки записів про роботу за сумісництвом — мабуть, найменш законодавчо врегульована процедура внесення інформації до трудових книжок. При цьому запитання щодо порядку внесення таких записів виникають на практиці дедалі частіше.

Проблема у тому, що Iнструкція №58, яка на сьогодні регулює ці питання, є застарілою, не відповідає сучасним потребам та не повною мірою узгоджується з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.1 цієї Iнструкції, «на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи».

Крім цього, пункт 2.14 Iнструкції містить правило, згідно з яким «робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом». При цьому Iнструкція не уточнює, яким саме «власником або уповноваженим ним органом» (тобто адміністрацією підприємства) здійснюється запис — адміністрацією підприємства за основним місцем роботи чи адміністрацією підприємства за сумісництвом.

Конкретизуючи відповідні правила для працівників державних підприємств, установ та організацій, пункт 9 Положення №43 передбачає, що запис до трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи (Положення не конкретизує, що має бути основним місцем роботи у цьому випадку — державне чи недержавне підприємство, чи обидва мають бути державними).

Застосування цієї норми за аналогією дало змогу авторам одного з коментарів до КЗпП свого часу зазначати, що її слід використовувати для записів до трудових книжок сумісників і на недержавних підприємствах, в організаціях, установах.

Ситуація ускладнюється тим, що час роботи за сумісництвом може частково або повністю збігатися з терміном роботи за основним місцем роботи (наприклад, працівник з 01.07.2012 р. до 01.12.2012 р. працює на основному місці роботи №1, з 02.12.2012 р. на основному місці роботи №2. За сумісництвом він працює з 02.08.2012 р. до 17.12.2012 р.). При цьому законодавство не передбачає випадків для видачі трудової книжки з основного місця роботи працівникові без його звільнення з тією метою, щоб він зробив запис про сумісництво. Таким чином, внесення запису про роботу за сумісництвом за бажання працівника здійснюється у різні способи, що врегульовуються здебільшого практикою.

Як видно з наведеного, є два загальні способи для внесення записів до трудової книжки сумісників:

1) внесення інформації про роботу за сумісництвом адміністрацією за місцем основної роботи (вбачається, що цей спосіб є допустимим, тільки якщо одним із місць роботи є державне підприємство, організація, установа, і є прийнятним лише після звільнення зі суміщуваної роботи). У цьому разі підставою для внесення запису (із зазначенням у відповідній графі трудової книжки) є довідка (як, наприклад, у зразку 1);

Зразок 1

Внесення до трудової книжки запису про сумісництво на підставі довідки

(запис про сумісництво — №15)

2) внесення інформації про роботу за сумісництвом власне тим підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом. Тоді записи робляться на загальних засадах, проте, як правило, їх можна зробити лише після звільнення працівника з основного місця роботи, при цьому може порушуватися хронологія (як у зразку 2). До речі, Iнструкція №58 не передбачає обов'язків дотримання суворої хронології при здійсненні записів у трудових книжках стосовно сумісників.

Зразок 2

Внесення до трудової книжки запису про сумісництво безпосередньо на суміщуваному підприємстві після звільнення з основного місця роботи (записи про сумісництво — №16, 17)

Ми вважаємо більш правильним другий спосіб внесення записів до трудової книжки при сумісництві. У такому разі працівник, звільнившись з основного місця роботи, звертається на суміщуване, де свого часу працював, і там йому вносять відповідний запис. Після цього працівник переходить на нове основне місце роботи, де записи до трудової книжки продовжуються. У такий спосіб до трудової книжки можна занести у загальному порядку всі записи: про прийняття на роботу, переміщення, звільнення (запис про звільнення завіряється підписом та печаткою).

Зазначимо також, що на практиці деякі працівники на підставі усної домовленості чи заяви тимчасово одержують на підприємстві за місцем основної роботи свою трудову книжку для внесення запису за сумісництвом. Чинними нормативними актами це не передбачено. А враховуючи, що за кожним місцем роботи підписом та печаткою засвідчується лише запис про звільнення (що є своєрідним підсумком), це може призвести до виникнення плутанини і питань щодо засвідчення записів про роботу навіть на основному робочому місці. Саме тому таких випадків (запису про інше місце роботи до засвідченого запису про звільнення з попереднього) бажано уникати — краще рекомендувати працівникові засвідчити роботу за сумісництвом довідкою, а за його бажанням — скористатися варіантом записів відповідно до зразка 1.