Відповідно до ст. 6 Закону від 16.04.91 р №959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.
Суб'єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зазначені суб’єкти мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форму і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов’язки його сторін регулює Закон «Про міжнародне приватне право» та інші закони.
Аналогічні положення наведені й у ст. 382 ГКУ.
Таким чином, чинним законодавством України не прописано вимог щодо укладення договору з обов'язковим застосування до тексту договору саме української мови.
Практика укладання ЗЕД-контрактів переважно враховує мову сторін контракту (практикується складення ЗЕД-контрактів двома мовами), або мовою, якою володіють обидві сторони (наприклад, мовою міжнародного спілкування). Сторони мають право безпосередньо у тексті договору вказати на ту мову, яку вони обирають для його складання. Не можна виключити ризик визнання контракту недійсним або неукладеним зважаючи на дефект волі сторони, для якої мова договору є чужою (див. також Мова ЗЕД-контракту).
Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України встановлена необхідність надання митному органу документів для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають перекладу українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж державна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі якщо дані, що містяться у них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів своїм коштом.
Щодо особливостей здійснення банками функцій агента валютного контролю експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЕД, то згідно з пп. 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 р. №136, не перекладаються українською мовою документи, складені російською мовою, а також ті, текст яких викладено іноземною мовою з одночасним його викладом українською мовою (російською).
Щодо інших документів, які складаються на виконання вимог даного договору (акти, рахунки, накладні тощо), то слід враховувати, що за п. 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88, усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному Законом "Про засади державної мовної політики".
Проте, оскільки йдеться про виконання саме ЗЕД-контракту, то умовами цього контракту сторони вправі домовитись про складення документів (актів, рахунків, інших первинних документів, що підтверджують виконання сторонами своїх зобовязань за контрактом) мовою договору (в зазначеному випадку — російською) безпосередньо у тексті самого контракту (або внести до нього відповідні зміни).