Фінансова звітність за міжнародними стандартами: хто має право складати?

Відповідно до ч. 4 ст. 8, ч. 3 ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємство самостійно визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Положення ч. 2 ст. 12-1 зазначеного закону встановлює обов'язковість складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами для: публічних акціонерних товариств, банків, страховиків (страхових компаній), а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабміном.

Кабміном відповідний перелік видів діяльності передбачено в п. 2 Порядку №419. Крім зазначених вище суб'єктів, Порядок №419 передбачає складання фінзвітності за міжнародними стандартами кредитними спілками — з 1 січня 2015 р., а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за такими видами: надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД) — починаючи з 1 січня 2013 року, допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД) — починаючи з 1 січня 2014 р., а діяльність з управління активами (група 64.3 КВЕД) починаючи з 1 січня 2015 року.

У випадках, коли підприємство не зобов'язане подавати фінзвітність за міжнародними стандартами згідно з законодавством, як видно з наведеного, воно вправі прийняти самостійне рішення про складання звітності за МСФЗ.

Відповідно до п. 21 МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», для відповідності МСБО 1 «Подання фінансової звітності» перша фінансова звітність суб'єкта господарювання за МСФЗ має містити принаймні три звіти про фінансовий стан, два звіти про сукупні доходи, два окремі звіти про прибутки та збитки (якщо їх подають), два звіти про рух грошових коштів та два звіти про зміни у власному капіталі та відповідні примітки, що включають порівняльну інформацію.

Згідно ж з п. 6 МСФЗ 1, суб'єкт господарювання має скласти та подати звіт про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду на дату переходу на МСФЗ. Це відправна точка для підготовки фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

Із наведених положень міжнародних стандартів, які вимагають порівняльного висвітлення інформації за попередні роки, випливає, що перший фінансовий звіт, складений відповідно до міжнародних стандартів, має бути сформований на наступну дату річного звіту після року переходу на міжнародні стандарти. Наприклад, якщо підприємство вирішує перейти на складання фінзвітності за МСФЗ з 01.01.2016 р., то першим звітом за МСФЗ буде річний звіт не за 2016, а за 2017 рік — тобто станом на 31.12.2017 р.

Згідно з ч. 4 ст. 12-1 Закону про бухоблік, підприємства інформують Держстат про складання ними фінзвітності та консолідованої фінзвітності за міжнародними стандартами.

У разі якщо українське підприємство складає фінзвітність за міжнародними стандартами, воно подає її за встановленою НП(С)БО 1 формою, при потребі із заповненням передбачених цим НП(С)БО 1 вписуваних рядків. Уся додаткова інформація, подання (розкриття) якої передбачено міжнародними стандартами, висвітлюється в примітках до фінзвітності.

На першій сторінці фінансової звітності робиться позначка про те, що вона складена за міжнародними стандартами. При переході на МСФЗ підприємства в першому фінансовому звіті, згідно з п. 11 р. ІІ НП(С)БО 1, у балансі наводять інформацію на початок і кінець звітного періоду, а також на дату переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності.