Цій консультації більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Як зазначено у п. 138.2 ПКУ, податкові витрати визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку затрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, та інших документів, встановлених р. II ПКУ. Крім того, згідно з абз. 1 п. 44.1 ПКУ з метою оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому взагалі забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами, наведеними в абзаці 1 п. 44.1 ПКУ.
Мало того, заборонено відносити до податкових витрат затрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 ПКУ).
А от дохід від надання послуг вантажоперевізник визнає за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг (п. 137.1 ПКУ).
Тож головне — щоб усі витрати були підтверджені документально. Конкретного переліку документів (найменування документів, їх форми, тощо), якими мають бути підтверджені понесені витрати, у ПКУ не надано.
У цьому разі документом, що фіксує витрати на пальне, буде якраз подорожній лист — його форму затверджено Наказом №488/346. Мало того, у підкатегорії 102.07.20 ЄБПЗ фахівці Міндоходів також зазначають, що списання пально-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Мінтрансу України від 10.02.98 р. №43.
Крім того, витрати палива будуть пов'язані із госпдіяльністю підприємства. Адже підприємство від наданих послуг отримало дохід (перевіряльники ж не вимагають зняти і дохід). А як ми знаємо, якщо є дохід, то за наявності підтвердних документів (у нашому випадку — подорожнього листа) будуть і витрати, пов'язані із госпдіяльністю.
Тож для списання витрат на пальне достатньо подорожнього листа вантажного автомобіля.
Тут додатково варто врахувати п. 1 Правил №363, де, зокрема, згадано, що ТТН — єдиний документ для всіх учасників транспортного процесу, призначений, зокрема, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт. А відповідно до п. 11.1 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є, зокрема, ТТН та подорожні листи.
Крім того, згідно з п. 1 Переліку №207, водій, який здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема, повинен мати ТТН.
А в пункті 2 Наказу №488/346 і взагалі зазначено, що ТТН зобов'язані використовувати всі суб'єкти господарської діяльності незалежно від форм власності.
Найімовірніше, враховуючи наведені вище норми, ваші податківці і вирішили, що списувати витрати палива слід, зокрема, і за наявності ТТН.
Та от ТТН не засвідчує понесення витрат на паливо. Максимум, що такий документ дає, — це фіксацію самого факту перевезення та населених пунктів, до яких було здійснено перевезення. Але така інформація є і в подорожньому листі.
Мало того, у самому ПКУ не зазначено прямого зв'язку податкових витрат з наявністю чи відсутністю ТТН. А от п. 140.5 ПКУ і взагалі забороняє встановлювати додаткові обмеження щодо складу витрат платників податків. Та й Наказ №488/364, яким встановлено форму ТТН, не зареєстрований у Мін'юсті. Тож виходить, що його не обов'язково застосовувати підприємствам, що не входять до сфери управління Мінтрансу та Мінстату.
Крім того, як ми зазначали вище, в ЄБПЗ є роз'яснення, де чітко встановлено, що паливо списують саме за подорожніми листами, і жодної згадки про ТТН.
Тепер щодо права на витрати вашого контрагента. Гадаємо, вашому контрагенту не слід непокоїтися, адже підставою для відображення витрат на послуги перевезення буде виданий вами акт виконаних робіт (наданих послуг). А от для вас такий документ фіксує час визнання доходу.
Зауважимо, що головне для вашого контрагента, — щоб у такому акті були всі необхідні для первинних документів реквізити (п. 2.7 Положення №88).
Але слід врахувати, що в ЄБПЗ (підкатегорія 102.07.04) є роз'яснення від спеціалістів Міндоходів, де вони наполягають, що витрати за послугами з перевезення можна віднести до податкових за наявності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автотранспортом, у т. ч. товарно-транспортної накладної.
Та от, як ми уже зазначали вище, ТТН не такий обов'язковий до застосування документ, як цього хотіли б податківці.
Тож вважаємо дії податківців неправомірними, і ви цілком можете їх оскаржувати в адміністративному або судовому порядку.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись
