Згідно п. 297.1 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з деяких податків і зборів, в тому числі податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.
Тобто платникам єдиного податку 2 та 3 груп слід чітко визначити, які земельні ділянки використовуються ними в господарській діяльності, а які – ні.
Такі платники єдиного податку звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, які використовуються ними у господарській діяльності.
Щодо надання в оренду земельної ділянки слід зауважити таке.
Якщо платник єдиного податку 3 групи – юридична особа – надає в оренду земельну ділянку, така операція вважається такою, що належить до його господарської діяльності та земельний податок за неї не сплачується.
Платники єдиного податку – фізичні особи повинні брати до уваги обмеження пп. 291.5.3 ПКУ, згідно якого фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, не можуть бути платниками єдиного податку. Відповідно, на єдиному податку можна надавати в оренду лише ділянки не більше 0,2 га і при цьому не сплачувати за неї земельний податок. Якщо площа земельної ділянки більше 0,2 га, фізична особа – платник єдиного податку може надавати її в оренду за окремим договором, у якому вона виступає як фізична особа без статусу приватного підприємця. В цьому випадку доходи від такої оренди оподатковуються згідно п. 170.1 ПКУ та відповідно, сплачується земельний податок відповідно до норм ст. 269 – 289 ПКУ.
Якщо, навпаки, земельна ділянка не використовується у господарській діяльності платника єдиного податку 2 та 3 групи (фізичної або юридичної особи), він сплачує за неї земельний податок на загальних підставах. Правила сплати земельного податку викладені в ст. 269 – 289 ПКУ.