Спрощенці, які не використовують працю найманих осіб, єдиний податок не платять

Дійсно, п. 295.5 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку:

1) протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки;

2) за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів. 

Таке звільнення відбувається за умови подання заяви до органу ДПС щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

В інших випадках ПКУ не передбачає звільнення від сплати єдиного податку у разі, якщо фізособа — платник ЄП не провадить госпдіяльності.

Листок непрацездатності видається не лише у випадку хвороби працівника, а й у випадку вагітності та пологів. Так, у консультації, розміщеній у «Віснику податкової служби» №45/2012, зазначається: «Фізична особа — підприємець — платник єдиного податку першої або другої групи, яка не використовує працю найманих осіб, звільняється від сплати єдиного податку на період її тимчасової втрати працездатності у зв'язку з вагітністю та пологами лише за умови підтвердження такої непрацездатності листком непрацездатності».

Нарахування авансових внесків для платників ЄП першої і другої груп здійснюється органами ДПСУ на підставі заяви такого платника ЄП щодо розміру обраної ставки ЄП, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ПКУ). Заява щодо терміну тимчасової втрати працездатності подається у довільній формі. Норми ПКУ не передбачають окремо встановленого терміну для подання такої заяви. Зі свого боку рекомендуємо заяву подати разом із листком непрацездатності.

Закон про ЄСВ не звільняє «єдиноподатників» на час відпустки від обов'язку сплати єдиного внеску. Відповідно, якщо місяць відпустки припадає на граничний термін сплати ЄСВ (платниками ЄП єдиний внесок сплачується за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ), слід заздалегідь подбати за сплату єдиного внеску.

Є й альтернативний варіант несплати єдиного податку у разі неведення госпдіяльності, зокрема через відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами, — можна скористатися нормами пп. 298.2.2 ПКУ. Ним встановлено, що платники ЄП можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

У випадку переходу на загальну систему оподаткування підприємець може зекономити:

1) на сумах податку на доходи фізичних осіб. Оскільки об'єктом оподаткування у «загальносистемників» є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з госпдіяльністю такої фізособи-підприємця (п. 177.2 ПКУ). А оскільки жодної виручки у підприємця не буде, то і ПДФО підприємець-«загальносистемник» не сплачуватиме;

2) на сумах ЄСВ. Згідно з пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, для підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ є сума доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, та сума доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізосіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Оскільки доходу, що оподатковується ПДФО, у підприємця не буде, підприємець-«загальносистемник» не сплачуватиме і ЄСВ.