Дохід, отриманий фізособою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є роботодавці - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Враховуючи положення частини 1 ст. 7 Закону № 2464 роботодавці, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем) сплачують ЄСВ за найманих працівників із сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сум винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 1 ст. 10 Закону № 2464 визначено, що громадяни України, які працюють за межами України, мають право на добровільну сплату ЄСВ на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Отже, дохід, отриманий фізичною особою за межами України, не є базою нарахування ЄСВ. При цьому, громадяни України, які працюють за її межами мають право на добровільну сплату ЄСВ, у разі заключення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.