Борг із зарплати померлого працівника обліковується на балансі як кредиторська заборгованість

Запитання: Що робити підприємству із невиплаченою зарплатою працівникові, який помер вже кілька років тому. Що підприємство повинно було зробити із такими коштами? Які податкові наслідки для підприємства щодо невиплати такої зарплати, якщо на ці кошти ніхто не претендував всі ці роки і підприємство щодо таких коштів ніяких дій не здійснювало?

Відповідь: Згідно із ст. 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. І, як роз’яснював Мінюст у листі від 02.07.2007 р. N Ш-10310, у розумінні Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 3 Сімейного кодексу України).  

Отже, ви могли б повідомити членів сім’ї померлого працівника про наявність невиплаченої йому зарплати, наприклад, листом за адресою такого працівника (хоча закон і не вимагає від працедавця обов’язково про це повідомляти або розшукувати можливих спадкоємців). 

За відсутності членів сім'ї спадкодавця суми заробітної плати успадковуються у загальному порядку, тобто, стає частиною спадщини. В обліку у підприємства така зарплата визначається як кредиторська заборгованість перед працівником (кредит рахунку 661), а в разі, якщо для виплати такої зарплати була отримана готівка з банку, але зарплата так і не була видана і здана в банк, то як кредиторська заборгованість у вигляді депонованої зарплати (кредит рахунку 662). 

Відомо, що стосовно отримання працівником заробітної плати не існує строків позовної давності – це прямо передбачено нормами ст. 233 КЗпП України. Але в цьому випадку неотримана зарплата є часткою спадщини, а отже, ст. 233 КЗпП України її не стосується. Загальний строк, протягом якого можливі спадкоємці мають право прийняти  спадщину, встановлено ст. 1270 ЦКУ і він становить 6 місяців з відкриття (виникнення) спадщини. За умов, передбачених ЦКУ, це строк може бути подовжено. 

Якщо ж протягом встановлених строків прийняття спадщини ніхто по неї не звернувся, то спадщина визнається відумерлою. Порядок визнання спадщини відумерлою прописаний ст. 1227 ЦКУ. В ній сказано, що  у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.  Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 ЦКУ. 

Зауважимо, що, згідно із ст. 1221 ЦКУ, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Тобто, на отримання відумерлої спадщини може претендувати бюджет тієї територіальної громади, де він був зареєстрований (прописаний) на дату смерті. Якщо ж він не був зареєстрований (у паспорті є лише відмітка про виписку з місця останнього проживання перед смертю), то його майно відходить або за місцезнаходженням нерухомої частини, або за місцезнаходженням основної частини рухомого майна. 

Отже, на нашу думку, заборгованість у вигляді зарплати померлого працівника, підприємство має обліковувати на балансі як кредиторську заборгованість до знаходження спадкоємців на неї, а в разі визнання її відумерлою спадщиною,  перерахувати до певного місцевого бюджету на підставі відповідного рішення суду. Оскільки минуло вже кілька років і спадкоємці на підприємство не звернулися, то, щоб прискорити закриття цієї заборгованості, підприємство може само повідомити можливих спадкоємців (якщо має інформацію про них) або відповідний орган місцевого самоврядування про наявність заборгованості із заробітної плати.