Згідно з частиною другою ст. 7 Закону про ЄСВ, для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Перелік виплат за невідпрацьований час наведено в пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, і серед них надбавки за інтенсивність праці немає. Тож, така сума підлягає обкладанню ЄСВ на загальних підставах.
ПКУ також не містить пільг щодо звільнення від оподаткування ПДФО або встановлення особливого розміру ставок податку для таких виплат. Тобто, дохід, навіть нарахований після звільнення працівника, обкладатиметься ПДФО за ставками 15%-17% згідно із п. 167.1 ПКУ.
Сума такої надбавки відображатиметься у звітності з ЄСВ і ПДФО на загальних підставах. Однак і оподаткування, і відображення у звітності такої суми залежатиме від того, як саме підприємство виправить цю помилку.
Якщо донарахування відбудеться датою звільнення працівника (за первинними документами про нарахування цієї надбавки), то її суму слід буде додати до загальної суми оподаткованого місячного доходу працівника у місяці звільнення, і оподаткувати ЄСВ і ПДФО разом із решта доходів працівника у місяці звільнення. Так само відобразиться цей дохід і у звітності з ЄСВ і ПДФО – як дохід місяця звільнення працівника.
Якщо ж підприємство донараховує цей дохід за первинними документами у періоді після звільнення працівника, то він оподатковуватиметься окремо, як дохід місяця, в якому його було нараховано. Відповідно і в звітності він відображатиметься як дохід місяця, в якому його було фактично нараховано.