Рахунок-фактура — первинний документ?

При постачанні товару (виконанні робіт, наданні послуг) нерідко складається документ, який називається рахунком-фактурою. 

Відповідаючи на запитання, зазначимо, що рахунок-фактура за своїм призначенням

не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується жодна господарська операція, але є пропозицією оплати за товар (роботи, послуги).

Однак згідно із п. 26 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Мінтрансу України від 11.11.2002 р. №792, рахунок-фактура є одним із розрахункових документів, які засвідчують факт надання послуги.

А згідно з п. 4.2 Тимчасового порядку розгляду заявок на виконання статистичних робіт та надання органами державної статистики послуг на платній основі і встановлення вартості статистичних робіт та послуг, що оплачуються за рахунок замовників, затвердженого наказом Держкомстату України від 04.08.99 р. №281, виконання робіт та надання послуг оформлюються актом про здавання-приймання статистичної продукції або шляхом виписування рахунка-фактури.

Затвердженої форми рахунка-фактури немає, тому він може складатись у довільній формі.

Однак звернути увагу у рахунку на перелік обов'язкових реквізитів (щоб цей документ отримав статус документа з юридичною силою) в деяких випадках все-таки доведеться. Це стосується підстави на отримання права на податковий кредит платниками ПДВ за нормами п. 201.11 ПКУ. Зазначеним пунктом передбачено, що право на податковий кредит без ПН дає також «готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця». З точки зору автора, тут як раз потрібен рахунок, який вимагає від одержувача заплатити за вже надані послуги (звідси і право на податковий кредит з ПДВ). А оскільки в такому разі рахунок підтверджує факт надання послуги, то він є первинним документом. Тому нагадаємо, які обов'язкові реквізити, крім зазначених у п. 201.11 ПКУ, повинен мати рахунок - 1:

— назву документа (форми);

— дату і місце складання;

— назву підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У переліку зазначених реквізитів немає вимоги щодо наявності печатки підприємства. Тому можна зробити висновок, що вона ставиться за бажанням особи, яка виписує рахунок.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Але якщо рахунок-фактура містить усі істотні умови договору (предмет, ціну та строк дії договору)-2, а окремого письмового договору сторони не укладали, то можна вважати, що між сторонами укладено договір у спрощеній формі, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГКУ, тоді рекомендуємо скріпити документ печаткою.

------------------

1 -  Перелік обов'язкових реквізитів наводиться у ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.

2  - Iстотні умови господарського договору визначено ст. 180 ГКУ.

------------------