Виплата дивідендів за наявності непогашених позик

Згідно з пп. 14.1.49 ПКУ, дивіденди — платіж, що здійснюється юрособою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухобліку.

Так, п. 1 ст. 116 ЦКУ встановлено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону №2275, виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

При цьому підприємство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, зокрема, якщо майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

За пп. 1 ст. 66 ГКУ майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Крім того, статутом товариства можуть додатково передбачатися інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися.

Тобто порівняння виключно залишків на рахунках 40 і 44 та субрахунку 6851 для визначення права на виплату дивідендів є неправильним.

Необхідно враховувати таке:

• зобов’язання перед кредиторами, строк погашення яких вже настав (наприклад, якщо позику надано безстроково або із строком повернення у наступних періодах, то вона тут не враховується);
• враховуються зобов’язання не тільки за субрахунком 6851, а й за іншими «кредиторськими» рахунками бухобліку, зокрема, 631;
• для визначення обсягу майна підприємства враховуються не статті власного капіталу, а статті активів підприємства (зокрема, залишки товарів, запасів, грошові кошти та інше майно, що належить підприємству і яким можуть бути погашені зобов’язання перед кредиторами). Своєю чергою, сума статутного капіталу та сума нерозподіленого прибутку не є майном підприємства.

Чистий прибуток отриманий підприємством за рішенням загальних зборів і на підставі установчих документів може бути використано на такі напрями:

• на користь власників – дивіденди;
• на користь підприємства – створення додаткового капіталу, створення фонду на певні цілі (наприклад, збільшення потужностей виробництва), створення резервів на покриття майбутніх витрат тощо.