Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку та за ставками, визначеними п. 141.4 ПКУ.
Перелік таких доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 ПКУ.
Щодо оподаткування доходів нерезидента за рекламні послуги, то згідно з пп. 141.4.6 ПКУ резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок.
ДФС в ІПК від 20.02.2019 р. №642/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомляє, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний рахунок, звільнення (зменшення) суми такого податку чинним законодавством не передбачено.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 ПКУ.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ПКУ).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ).
Отже, право на застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови дотримання вимог п. 103.4 ПКУ.
Відповідно до п. 1 ст. 7 Конвенції прибуток від комерційної діяльності резидента Договірної Держави може оподатковуватись тільки у цій Державі, якщо резидент не здійснює або здійснював комерційну діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Тобто, згідно з положеннями Конвенції, резидент США не повинен платити в Україні податок з доходів, що одержані від резидента України, за виробництво та/або розповсюдження реклами за умови, що такий резидент США не здійснює вказану діяльність в Україні через розташоване в Україні постійне представництво.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування, в т. ч. і зазначена Конвенція, укладаються з метою недопущення ситуації, коли один і той же дохід оподатковується двічі: у країні, яка є джерелом доходу, та у країні – резиденції особи, що отримує дохід.
ДФС в ІПК від 30.07.2018 р. №3312/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомляє, що зважаючи на те, що положення пп. 141.4.6 ПКУ не покладають на нерезидента обов’язок сплачувати податок з доходу нерезидента та не призводять до зменшення суми доходу, що сплачується нерезиденту, подвійне оподаткування не виникає.
Тобто, податковий орган вважає, що положення пп. 141.4.6 ПКУ ніяким чином не впливають на виконання положень Конвенції. Конвенція, своєю чергою, не встановлює ніяких інших правил щодо застосування зазначеної норми ПКУ, зважаючи на те, що ця норма не стосується оподаткування нерезидента.
Статтею 25 Конвенції встановлюються правила, відповідно до яких резиденти однієї Договірної Держави не підлягатимуть дискримінаційному оподаткуванню в іншій Договірній Державі.
Зокрема, п. 3 ст. 25 Конвенції встановлено, що за винятком, коли застосовуються положення п. 1 ст. 9 (Асоційовані підприємства), п. 4 ст. 11 (Проценти) або п. 6 ст. 12 (Роялті), проценти, роялті та інші виплати, що сплачуються резидентом Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, з метою визначення оподатковуваних прибутків першого згаданого резидента, належатимуть до врахувань за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави.
Тобто, п. 3 ст. 25 Конвенції містить вимогу щодо дотримання (за винятком окремих випадків) єдиних для резидентів і нерезидентів правил, встановлених податковим законодавством відповідної Договірної Держави, для врахування витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток. В контексті положень вказаного пункту ст. 25 Конвенції виплати, які резидент України сплачує резиденту США за виробництво та/або розповсюдження реклами, з метою визначення оподатковуваного прибутку резидента України повинні належати до врахування за таких же умов, якщо б вони сплачувались резиденту України. Зазначене положення Конвенції забороняє дискримінацію щодо знижки розміру вирахувань при обчисленні оподатковуваного прибутку та не містить вимог щодо заборони для Договірної Держави справляти податок, встановлений внутрішнім законодавством для своїх резидентів.
Доходи за виробництво та/або розповсюдження реклами, розмір ставки та сума податку зазначаються в ряд. 21 табл. 1 "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" додатку ПН до Декларації з податку на прибуток, який заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи.
Крім того, згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.
В пп. «б» п. 186.3 ПКУ зазначено, що місцем постачання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
Тобто, операція з постачання нерезидентом рекламних послуг резиденту є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки місцем постачання таких послуг вважається місце постачання їх на митній території України.
Нормами п. 208.2 ПКУ передбачено, що отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою (20%) на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 ПКУ.
Офіс великих платників податків ДФС в ІПК від 13.06.2017 р. №614/ІПК/28-10-01-03-11 повідомляє, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.
Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Нацбанку на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається ПДВ, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (п. 190.2 ПКУ).
Також читайте:
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити