Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно з п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу ставки єдиного податку для платників першої та другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі — мінімальна заробітна плата), та третьої групи — у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.2 цієї статті передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць:
- для першої групи платників єдиного податку — у межах до 10% розміру мінімальної заробітної плати;
- для другої групи платників єдиного податку — у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення ставки єдиного податку на певні види діяльності, то фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, віднесені до першої або другої групи, сплачують мінімальний розмір ставки єдиного податку, встановлений п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу, тобто 1% мінімальної заробітної плати.
