Вопрос: Предприятие экспортировало в РФ товар 10.01.2013 г. На момент отгрузки российская компания оплатила 70% от стоимости товара. По истечению 90 дней, оплата остальных 30% (1 мил. рублей) так и не поступила. Наша компания попала на штраф и вынуждена была подать иск на взыскание средств. Иск киевским хозяйственным судом удовлетворен. Решение суда от 12.11.2013 на сегодня российской стороной так и не выполнено. Срок оплаты определенный судом до 14.12.2014. Возникает вопрос, что делать с этой дебиторской задолженностью? Средства скорее всего так и не поступят на расчетный счет. На конец каждого периода пересчитывается этот долг в гривны. Так как курс российского рубля все время растет относительно даты отгрузки и дат конца периода, то и на конец каждого периода появляться значительная положительная курсовая разница. Это может длиться до бесконечности...Что делать в этом случаи?
Ответ: Виконання рішень українських судів нерезидентами (госпсуб'єтами — контрагентами за ЗЕД-контрактами) здійснюється з урахуванням правил, встановлених міжнародними договорами.
В даному випадку, йдеться про країну СНД (РФ). Тому, виконання судового рішення Київського господарського суду України підпадає під дію правил статтей 53-55 Мінської Конвенції про правову допомогу та правових відносинах у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ДАТА ПІДПИСАННЯ : 22.01.93 р, ДАТА НАБУТТЯ чинності ДЛЯ УКРАЇНИ: 14.04.95 р.).
Згадана конвенція визначає порядок примусового виконання рішень судових інтанцій України на території держав СНД (у т.ч. й РФ) у разі надання відповідного дозволу компетентним судом за місцем виконання рішення. Відповідний дозвіл надається за результатами розгляду клопотання, що подається особою, яка заінтересована у виконанні рішення. В даному випадку — говоримо про українського госпсуб'єкта, на користь якого винесене рішення Київським господарським судом.
Таке клопотання подається за вибором заявника або до українського господарського суду першої інстанції, який виніс рішення, що має бути виконане
- або безпосередньо до компетентного суду, що має надати дозвіл на виконання (вочевидь йдеться про суд РФ за підсуністю — за місцм знаходження контрагента).
Якщо заявник обирає перший варіант, то український господарський суд має направити клопотання до компетентного суду іноземної держави. При цьому якому саме суду підвідомче і підсудне клопотання про надання дозволу на примусове виконання українського судового рішення визначається внутрішнім процесуальним законодавством РФ.
Для цього заявнику потрібно звернутись до Київського господарського суду України в порядку ст. 125 Господарського процесуального кодексу України.
Порядок дій українського господарськогосуду прописаний у розділі IV “Звернення з клопотанням про визнання і виконання за кордоном рішення суду України” (п. 4.1-4.11) Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затв. Наказом Мінюсту України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. N 1092/5/54 (Зареєстровано в Мінюсті України 02.07.2008 р. за N 573/15264).
Відзначимо, що у разі, якщо обрано другий варіант та клопотання український госпсубкєт направлятиме самостійно до компетентного суду, то до клопотання про надання дозволу на примусове виконання додаються передбачені ст.53 Конвенції документи. Саме клопотання та додані до нього документи мають бути перекладені російською мовою.
Перелік документів, які слід подати в обох обраних варіантах, наведені у п.п.4.7 та 4.8 Інструкції N 1092/5/54.
Порядок розгляду клопотання (за другим варіантом) визначається процесуальним законодавством РФ.
Це означає, що іноземний суд (суд РФ), який розглядатим клопотання, має його задовольнити, якщо переконається у дотриманні українським судом умов його складення, передбачених Конвенцією. Випадки відмови у визнанні і виконанні рішень наведені у ст.55 Мінської Конвенції.
Відзначимо, що при розгляді клопотання іноземний суд (суд РФ) не досліджує суті рішення, ухваленого українським судом і не перевіряє дотримання останнім норм матеріального права.
Після надання дозволу на примусове виконання українського судового рішення компетентним судом РФ, воно виконується органами примусового виконання судових рішень РФ нарівні з рішеннями національних судів (насьогодні — Федеральна служба судових приставів).