Коли розпочинати застосовувати ставку ЄСВ - 8,41%?

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, платниками ЄСВ є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юрособи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного держреєстру юросіб, фізосіб – підприємців та громадських формувань, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують найману працю та виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.

Абзацом 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці із змінами і доповненнями, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Також базою нарахування ЄСВ для зазначених платників є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та сума допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами (абз. 2 п. 1 ч. 1  ст. 7 Закону про ЄСВ).

ЄСВ для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).

При цьому для підприємств, установ і організацій, в яких працюють особи з інвалідністю, ЄСВ встановлюється відповідно у розмірі 8,41%. визначеної п. 1 ч. 1 cт. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ для працюючих осіб з інвалідністю (ч. 13  ст. 8 Закону про ЄСВ).

Відповідно до п. 8 розд. ІІІ Інструкції № 449, підставою для застосування ЄСВ у розмірі 8,41% є завірена копія довідки МСЕК.
Обчислення ЄСВ здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону про ЄСВ нараховується ЄСВ (ч. 2 ст. 9 Закону про ЄСВ).

На одну застраховану особу допускається декілька записів у таблиці 6 додатку 4 до Порядку №435.

Отже, роботодавці нараховують ЄСВ працюючим особам з інвалідністю на суми заробітної плати (доходу), допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 8,41% починаючи з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем завіреної копії довідки МСЕК, та закінчуючи датою скасування інвалідності на підставі рішення даної комісії. При цьому до дати одержання завіреної зазначеної довідки та після дати скасування інвалідності, роботодавець нараховує ЄСВ у розмірі 22% визначеної бази нарахування.

Отже, якщо працівник з інвалідністю надав підприємству довідку МСЕК не з моменту встановлення йому групи інвалідності, бухгалтерії слід  застосовувати ставку ЄСВ 8,41% з дати одержання такої довідки. Тому, щоб не ділити заробітну плату за місяць на частини, на одну з яких нараховується 22% ЄСВ, а на іншу – 8,41% ЄСВ, рекомендуємо брати довідки від працівників першого числа місяця.