• Посилання скопійовано

Чи може сумісниця не йти у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологам?

Працівниця працює за сумісництвом неповний робочий час. За основним місцем роботи вона йде у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами. Чи можна не оформлювати цю відпустку за сумісництвом, якщо не буде надано копії листка тимчасової непрацездатності? Чи робити доплату ЄСВ у такому випадку до рівня мінімальної зарплати, якщо вона працюватиме неповний день?

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається жінкам на підставі медичного висновку (листка непрацездатності) тривалістю 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів) (ст. 179 КЗпП та ст. 17, 20 Закону про відпустки).

Відпустка надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Підставою для призначення допомоги з вагітності та пологів  за основним місцем роботи є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Статтею 56 КЗпП визначено, що на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

При цьому чинним законодавством не встановлено, де саме жінка чи інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого дня: на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах, чи на іншому підприємстві.

Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому самому, і на іншому підприємстві або вдома.

Якщо жінка приступає до роботи на іншому підприємстві, то відповідний трудовий договір на умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом.

Слід зазначити, що робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій регулюється Постановою № 245 та Положенням № 43. Тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій не може перевищувати 4 год на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Для працівників підприємств приватного сектору ці обмеження не діють.

Для роботи за сумісництвом згода адміністрації за місцем основної роботи не потрібна.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом із профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок (п. 1 Постанови № 245).

Згідно з п. 4 Постанови № 245 окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Робота за сумісництвом під час перебування працівниці за основним місцем роботи у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами не суперечить законодавству і не впливає на виплату матеріального забезпечення за основною посадою відповідно до Закону №1105-XIV.

 

Щодо ЄСВ

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, ЄСВ, встановлюється у розмірі 22% до визначеної  бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Отже, за сумісництвом, в будь-якому разі ЄСВ нараховується на фактичну заробітну плату й до мінімального розміру ЄСВ доплати провадити не потрібно.

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс

Передплатити

Автор: Галина Казначей

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Праця та соціальний захист/Трудові відносини

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі консультації рубрики «Трудові відносини»