Купівля дебіторської заборгованості клієнта (факторинг): як облікувати?

Факторинг є фінансовою послугою і це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного СГ іншому.

Відповідно до ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Основні моменти факторингу такі (додатково див. ст. 1077-1086 ЦКУ):

1) Потрібно укласти договір факторингу.
Наявна вимога вважається переданою з дати набрання чинності договором факторингу. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

2) Потрібно оформити і передати фактору обов'язкові документи, пов'язані з правом вимоги боргу:

• документи, які підтверджують первинну заборгованість боржника перед клієнтом (накладні на відвантаження товару, акти виконаних робіт тощо). У цьому разі слід надати копії таких документів, засвідчені печаткою клієнта;
• документи, які підтверджують дату настання певної події, з якою настане право вимоги до боржника (при майбутній вимозі).

3) Повідомити боржника про заміну кредитора.
Повідомлення про заміну кредитора може бути як від клієнта, так і від фактора. Але слід попередити боржника про відступлення права вимоги боргу, надіслати також нові реквізити, за якими той повинен погашати заборгованість. За відсутності письмового підтвердження переходу права вимоги заборгованості від клієнта до фактора боржник має право виконати свої зобов'язання перед клієнтом.

4) Фактор компенсує клієнту вартість відступленого права, ця компенсація може бути меншою від суми відступленого права грошової вимоги. Зазначена послуга за договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Факторинг є різновидом кредитних операцій. Відповідно до ст. 49 Закону № 2121 - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів.

Факторинг з регресом згідно з ст. 1084 ЦКУ - це фінансування клієнта під відступлення прав грошової вимоги до третьої особи – боржника. У разі, якщо боржник не виконає зобов’язання у встановлений за договором строк, фактор має право повернути право грошової вимоги клієнту, а також відшкодувати суму фінансування та комісії за надане факторингове обслуговування. Це означає, що банк прописує у договорі факторингу, що клієнт поручається за виконання зобов’язань боржником. Право регресу до клієнта - це зворотній факторинг.

Отже, за таких умов клієнт продає, а банк придбаває дебіторську заборгованість клієнта і, як правило, надає додаткові послуги за цією операцією. Обов’язково у договорі вказується умови оплати дебіторської заборгованості: на визначену дату або передоплату.

Вартість факторингових послуг може враховувати:

• відсотки, які клієнт платить за фінансові ресурси, які надає фактор;
• факторингову комісію за послуги, яка передбачає прийняття ризику невиконання грошової вимоги.

Відповідно до пп. 196.1.5 ПКУ, якщо об’єктом факторингових операцій є, зокрема, валютні цінност,і то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ. В іншому випадку, якщо об’єктом факторингових операцій є об’єкти відмінні від зазначених у пп. 196.1.5 ПКУ, то факторингові операції є об’єктом оподаткування ПДВ.

Отже, якщо клієнт — платник ПДВ продає за гроші боргові вимоги (предметом яких є грошовий борг), укладаючи договір факторингу, то така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування у разі здійснення факторингових операцій. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Приклад. Підприємство «А» відвантажило товар підприємству «Б» на суму 360 000 грн (у т. ч. ПДВ 60 000,00 грн). Підприємство «А» вирішило укласти договір факторингу з банком.

- фактор (банк) укладає договір факторингу на таких умовах:

- фактор передає підприємству «А» кошти, які компенсують вартість дебіторської заборгованості у сумі 290 000 грн;

- вартість послуг факторингу становить 5% суми фінансування (14 500 грн без ПДВ).

Відображення операцій факторингу в обліку клієнта