• Посилання скопійовано

Які податкові наслідки при наданні у використання торгової марки?

Які податкові наслідки при наданні у використання торгової марки для того, хто її надає та для того, хто таке право отримує?

Запитання:

Які податкові наслідки при наданні в користування (оренду) торгової марки (роялті) для того, хто надає і для того, хто бере в оренду торгову марку? 

1) Торговою маркою володіє нерезидент (юрособа) і надає її в користування резиденту України (юрособі на загальній системі оподаткування, платнику ПДВ);

2) Торговою маркою володіє резидент (юрособа на загальній системі, платник ПДВ) і надає її у користування резиденту (юрособі на загальній системі, платнику ПДВ);

3) Торговою маркою володіє резидент (юрособа на спрощеній системі, не платник ПДВ) і надає її в користування резиденту (юрособі на загальній системі, платнику ПДВ). 

 

Відповідь:

Щодо надання торгової марки в оренду зазначимо таке. 

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦКУ). При цьому майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст. 190 ЦКУ). Поняття "річ" наведено у ст. 179 ЦКУ. Нею є предмет матеріального світу щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

До об'єктів права інтелектуальної власності, до яких належить торгова марка, у ЦКУ застосовуються інші правочини: надання у використання та передання майнових прав. Взагалі, цивільні відносини щодо торгових марок врегульовані главою 44 ЦКУ.

Відповідно до ст. 426 ЦКУ способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються ЦКУ та іншим законом. Особа, яка має виключне право використання об'єкта права інтелектуальної власності, може дозволяти використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦКУ використання об'єкта права інтелектуальної власності (у даному випадку – торгової марки) іншою особою здійснюється, як правило, з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності. Згідно з ч. 4 ст. 426 ЦКУ умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог ЦКУ та іншого закону.

За умовами запитання, торгова марка надається в користування без можливості її продажу або здійснення відчуження в інший спосіб. 

 

Оподаткування

Підпунктом 14.1.225 ПКУ передбачено, що роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги). Не вважаються роялті платежі, отримані, зокрема, за придбання речей (у т. ч. носіїв інформації), у яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності у користування, володіння та/або розпорядження особи.

Згідно з абз. 2 пп. 196.1.6 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції, зокрема, з виплат роялті у грошовій формі. 

ДФСУ у листі від 12.09.2016 р. №19603/6/99-99-15-03-02-15 щодо порядку оподаткування ПДВ з передачі прав на торговельну марку за ліцензійним договором повідомляє таке. 

У разі, якщо умовами цивільно-правового договору, передбачено надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у т. ч. торговельної марки (знаку на товари і послуги)) без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання платежу як винагороди за надання такого права для цілей оподаткування ПДВ визначається як роялті. Відповідно така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ. 

Якщо умовами цивільно-правового договору передбачено надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності (у т. ч. торговельної марки (знаку на товари і послуги)) з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, отримання платежу як винагороди за надання права на використання товарного знака не вважатиметься роялті. Відповідно така операція повинна оподатковуватись ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. 

У даному випадку операція з надання торгової марки у користування резиденту України (юрособі на загальній системі оподаткування, платнику ПДВ) буде вважатися роялті, і відповідно, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Щодо оподаткування податком на прибуток, то слід керуватися п. 44.2 ПКУ – для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухобліку та фінзвітності щодо доходів, витрат та фінрезультату до оподаткування. Відповідно до п. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО  або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

У бухобліку згідно з п. 20 П(С)БО 15 дохід, який виникає в результаті використання активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, якщо:

  • ймовірне надходження економічних вигід, пов'язаних з такою операцією;
  • дохід може бути достовірно оцінений.

При цьому роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.

Дохід виникатиме у надавача – резидента України, платника податку на прибуток.

Щодо надання у використання торгової марки платником єдиного податку (резиденту чи нерезиденту) зазначимо таке. Види діяльності, що унеможливлюють перебування суб'єктів господарювання (юросіб та фізосіб – підприємців) на спрощеній системі оподаткування, наведені у п. 291.5 ПКУ. Діяльність щодо надання у використання торгової марки серед них відсутня, тобто "єдинник" може здійснювати такі операції. Доходом "єдинника" при цьому будуть грошові надходження від користувача за використання торгової марки, при цьому дохід визнається на дату такого надходження  – пп. «2» п. 292.1 ПКУп. 292.6 ПКУ.

Якщо роялті виплачується нерезиденту, слід звернути увагу на п. 141.4 ПКУ, який вимагає утримання та сплати податку з доходів нерезидентів в цьому випадку – пп. «в» пп. 141.4.1 ПКУ. Податок з роялті утримується у розмірі 15% від суми роялті та за їх рахунок. Це загальне правило оподаткування доходів, виплачених нерезиденту-юрособі. Проте у пп. 141.4.2 ПКУ є уточнення: загальне правило оподаткування застосовується, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Перелік міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування наводиться у листі ДФСУ від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17. Якщо міжнародним договором встановлено меншу ставку або передбачено звільнення від оподаткування, застосовують норми міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Але насамперед у кожному окремому випадку треба обов'язково ознайомитися зі всіма умовами, термінами та нормами міжнародного договору. Більш докладно про оподаткування доходів нерезидентів ми писали тут  та тут>> 

Щодо витрат на сплату роялті у користувача. Витрати у бухобліку відображаються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 П(С)БО 16). Підприємство-користувач самостійно вирішує, до якої статті витрат віднести витрати на користування торговою маркою. На нашу думку, якщо торгова марка використовується для збуту товарів або власної продукції, то витрати на оплату роялті слід віднести до витрат на збут: Дт 93 Кт 631. Це були правила бухобліку, які актуальні для всіх користувачів торгової марки згідно умов запитання, в тому числі платників єдиного податку.

Користувач торгової марки – платник податку на прибуток, який скористався правом на незастосування коригувань фінрезультату (пп. 134.1.1 ПКУ), з метою оподаткування повністю враховує витрати на сплату роялті за правилами бухобліку.

Користувач торгової марки – платник податку на прибуток, який коригує фінрезультат з метою  оподаткування, повинен враховувати норми пп. 140.5.6 ПКУ та пп. 140.5.7 ПКУ щодо коригування витрат по нарахуванню роялті на користь нерезидента. Якщо виконуються умови, визначені у цих нормах, слід відкоригувати фінрезультат на відповідну суму.

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс

Передплатити

Автор: Бондаренко Олена

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Оподаткування/Податок на прибуток

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі консультації рубрики «Податок на прибуток»