Придбання дебіторської заборгованості з дисконтом

На практиці дуже близьким до факторингу за своєю юридичною суттю є договір відступлення права вимоги. Так, згідно з пп. 14.1.255 ПКУ, відступлення права вимоги — операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Проте зверніть увагу, що згідно з цим визначенням:

1) немає вимоги, щоб стороною у договорі про відступлення права вимоги боргу обов'язково був банк чи інша фінансова установа. Не знаходимо обмежень у ГКУ та ЦКУ і щодо того, хто саме може виступати стороною у договорі відступлення права вимоги, тимчасом як при операціях факторингу фактором може виступати лише банк або інша фінансова установа;

2) предметом договору про відступлення права вимоги можуть бути товарні вимоги, тимчасом як за договором факторингу відступаються лише грошові вимоги;

3) договір про відступлення права вимоги може бути без компенсації, тимчасом як у договорі факторингу платність є обов'язковою умовою.

Отже, підсумуймо: тільки за дотримання сукупно всіх трьох ознак (суб'єктний склад, платність, предметом договору є грошова вимога) договір відступлення права вимоги можна вважати договором факторингу. Якщо операції властиві вищеперелічені ознаки, то (найімовірніше, незалежно від назви договору) вона розглядатиметься як факторинг, а отже, як фінансова послуга.

Якщо говоримо саме про факторинг, то згідно зі ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦКУ).

Але що ж робити підприємствам, які також можуть відступати зобов'язання (за гроші або в обмін на товари, роботи, послуги)? Чи є для нового кредитора — звичайного підприємства небезпека того, що договір відступлення прав вимоги боргу може бути прирівняно до договору факторингу, і, як наслідок, договір буде визнано недійсним? Якщо новий кредитор купить «грошову» дебіторську заборгованість за гроші або зі знижкою з її балансової вартості, то так, така небезпека є. Тому при відступленні права вимоги боргу підприємству, що не має статусу фінустанови, можна порадити ось що:

1) обмінювати право вимоги грошового зобов'язання на товари (роботи, послуги);

2) передавати права вимоги грошового зобов'язання за балансовою вартістю;

3) відступати «з дисконтом» тільки право вимоги негрошового зобов'язання (наприклад, зобов'язання щодо поставки товару чи виконання робіт, послуг).

Пам'ятайте: через схожість між договорами факторингу та відступлення права вимоги боргу за кошти є вірогідність визнання судом (але не податковою службою!) договору відступлення права вимоги боргу недійсним на тій підставі, що він є договором факторингу, укладеним без відповідного дозволу. Про це ми колись вказували тут. 

ПКУ не передбачає коригування фінрезультату до оподаткування за операціями з відступлення права вимоги (лист ДПС від 22.02.2017 р. №3666/6/99-99-15-03-02-15). Тобто доходи та витрати з вищезазначених операцій мають визначатися відповідно до П(С)БО або МСФЗ.

Крім цього при відступленні права вимоги із дисконтом податківці також говорять: Положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці від операцій з відступлення права вимоги з дисконтом. Такі операції відображаються згідно з правилами бухобліку при формуванні фінансового результату (лист ДПС від 07.02.2018 р. №518/6/99-99-15-02-02-15/ІПК). Про це ми вказувати тут.

Про бухпроведення ми писали тут.