Визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, та строки проведення розрахунків здійснюються згідно зі ст. 200 ПКУ, - зазначає "Вісник. Офіційно про податки".
Відповідно до п. 200.1 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з вищезазначеним пунктом, така сума, зокрема, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Держбюджету України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПКУ.
Згідно з п. 198.2 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбувалася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником товарів/послуг.
Тобто відповідно до норм ПКУ при попередній оплаті за товари/послуги постачальникам у платника податку виникає право на податковий кредит, перевищення якого над податковими зобов’язаннями дає право платнику претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.
Аналогічну позицію викладено у листі №11310-09-10/19633.
Водночас слід зазначити, що згідно з п. 198.3 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. При цьому придбання товарів має підтверджуватися фактом отримання таких товарів, а відсутність документального підтвердження такого факту позбавляє платника права на податковий кредит.