Як нарахувати ПЗ з ПДВ при списанні власновиробленої продукції?

Відповідно до пп. «г» пп. 198.5 ПКУ, платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пп. 189.1 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами у разі, якщо такі товари призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є госпдіяльністю платника ПДВ. Списання зіпсованої продукції підпадає під таке негосподарське використання.

Пунктом 189.1 ПКУ встановлено, що у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до п. 198.5 ПКУ база оподаткування за товарами визначається виходячи з вартості їх придбання. А от щодо самостійно виготовлених товарів жодного роз'яснення п. 189.1 ПКУ не містить.

Тому слід застосовувати цю норму буквально: ПЗ з ПДВ нараховуємо не на всю вартість продукції, що списується, а тільки на вартість тих ТМЦ та послуг, що були придбані з ПДВ і використані для виготовлення цієї продукції. В цьому випадку слід провести аналіз собівартості виробу і з’ясувати, які саме ТМЦ та послуги були придбані з ПДВ. Такі витрати, як зарплата, нарахування на неї, амортизація, послуги власних допоміжних виробництв не враховуються, оскільки вони не містять в собі покупних ТМЦ чи послуг.

Відповідно до п. 11 Порядку №1307 у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до п. 198.5 ПКУ складаються окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного місяця.

У таких зведених податкових накладних зазначається:

• у графі «Зведена податкова накладна» – код ознаки 1 «у разі нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України»;
• у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини 13 «Складена у зв’язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності»;
• у графі «Отримувач (покупець)» – власне найменування (П. І. Б.) платника;
• у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» – умовний ІПН «600000000000»;
• рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється.

Згідно з п. 16 Порядку №1307 у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у п. 11 Порядку №1307, Розділ Б заповнюється в такому порядку:

• у графі 4 «Умовне позначення українське» зазначається – «грн»;
• у графі 10 «Обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ» – вартість (частина вартості) товару, на яку нараховується ПДВ, в цьому випадку ставка 20%;
• у графі «11» – сума ПДВ.

При цьому у графі 2 «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, за якими він визначає податкові зобов’язання відповідно до пп. 198.5 ПКУ.

Приклад.

Підприємство виготовило виріб, собівартість якого складає 136000 грн, в тому числі прямі матеріальні виробничі витрати –  26000 грн, загальновиробничі витрати – 110000 грн. У складі цих витрат міститься вартість ТМЦ та послуг, що були придбані з ПДВ – див. таблицю 1. Загалом ПДВ-шна частина собівартості складає 102000 грн (в т.ч. ПДВ – 17000 грн), а решта 34000 грн – це заробітна плата та амортизація. Нарахувати податкові зобов’язання потрібно саме в сумі 17000 грн.

Таблиця 1.

Складові собівартості зіпсованого виробу – витрати, які були здійснені з ПДВ

Таблиця 2.

Фрагмент заповнення розділу Б зведеної ПН для нарахування ПДВ за пп. 198.5 ПКУ

Підсумок графи 11 розділу Б податкової накладної складає 17000 грн – це і буде та сума ПДВ, яку потрібно нарахувати при списанні цього виробу.

Як бачимо, у графі 2 розділу Б зазначені дати та номери вхідних ПН, а в графі 10  – не весь обсяг постачання за цими ПН, а тільки та частина, що припадає на ТМЦ чи послуги, використані саме для виготовлення виробу. Податківці зможуть перевірити правильність складання такої зведеної ПН тільки під час документальної перевірки.

Що буде, якщо такого аналізу не зробити, бо це складно і довго? На це у податківців є відповідь – в IПК від 26.04.2019 р. №1858/6/99-99-15-03-02-15/IПК вони заявили, що у випадках, коли особливості обліку та/або специфіка діяльності платника не дають можливості визначити вартість складових собівартості списаної продукції, податкові зобов'язання донараховують за пп. 198.5 ПКУ виходячи зі звичайної ціни власно виробленої продукції, у зв'язку зі списанням якої здійснюється таке донарахування. А це, як правило, ринкова ціна продажу такої продукції (а не її собівартість!).