Чи можливо торгувати пальним з бензовозу?

Відповідно до пп. 212.1.11 ПКУ та пп. 212.1.15 ПКУ платниками акцизного податку є: 

• особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів;
• особа, яка реалізує пальне.

Відповідно до п. 2 Правил № 1442  роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Ці  правила  поширюються  на  всіх  суб'єктів  господарювання  на території  України,  які  зареєстровані з установленому порядку. 

АЗС може бути пересувною – це  комплексна   установка   технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або  причепі,  для транспортування  та  відпуску  нафтопродуктів.   Використання пересувних  АЗС дозволяється лише для реалізації населенню  пічного  палива, а також для реалізації палива на місці розташування  стаціонарних  АЗС  у  разі проведення їх ремонту або чистки резервуарів (п. 3 Правил №1442). У всіх інших випадках пересувні АЗС використовувати не можна. 

Забороняється    продаж   бензину,   дизельного   палива   та скрапленого  вуглеводневого  газу  безпосередньо  з автоцистерн, а також  приватними  особами  у  каністрах  та  іншій  тарі.

Отже, продаж пального з бензовозу можливий лише за умови обладнання на ньому пересувної АЗС та виключно у випадках, наведених вище.

Абзацом другим пп. 14.1.212 ПКУ  визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI ПКУ - це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Під дію цього абзацу підпадає лише операція з оптового продажу пального, що знаходиться у бензовозі, без відпуску пального з бензовозу  у баки транспортних засобів або у металеві каністри.  При цьому розрахунки за таке пальне мають здійснюватися тільки безготівково, без проведення розрахункових операцій, визначених у ст. 2 Закону про РРО. Це буде операція з реалізації пального.  Згідно з пп. 212.3.4 ПКУ особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Форма заяви № 1-АКП затверджена наказом Мінфіну від 25.02.2016 р.  №218.

Докладно про організацію роздрібної торгівлі пальним на АЗС ми писали тут>>

Про звітування з роздрібного продажу пального – читайте тут>>

Акцизні склади

Щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюються операції з пальним, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що має запроваджуватися з 01.01.2018 р., ми писали тут>>

Відповідно до визначення, наведеного у пп. 14.1.6 ПКУ, акцизний склад – це, зокрема,  приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Бензовоз не відповідає цьому визначенню акцизного складу,а отже, він не підпадає під дію норм ПКУ, що зобов’язують встановлювати на ньому витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники.