Замовник надає пальне перевізнику: чи сплачувати акцизний податок?

Відповідно до ст. 909 ЦКУ за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Це підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положення ст. 914 ЦКУ дозволяють перевізнику та власнику (власнику) вантажу укласти довгостроковий договір у разі необхідності здійснення систематичних перевезень.

За довгостроковим договором перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а власник (власник) вантажу – передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У такому договорі встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів та передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Істотні умови договору перевезення встановлено ст. 50 Закону «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-III, якими є:

• найменування та місцезнаходження сторін;
• найменування та кількість вантажу, його пакування;
• умови та термін перевезення;
• місце та час навантаження і розвантаження;
• вартість перевезення;
• інші умови, узгоджені сторонами.

Списання пального

Нагадаємо, що положеннями ст. 840 ЦКУ передбачено, що якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник також зобов'язаний надати замовнику звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

У разі виконання роботи з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

На сьогодні законодавчо установленої форми подорожнього листа та талону замовника немає, оскільки наказ Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 р. № 488/346, яким було затверджено ці типові форми, втратив чинність згідно з наказом Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку від 10.12.2013 р. №1005/1454.

Разом з тим з метою обліку транспортної роботи та списання паливно-мастильних матеріалів перевізник може оформлювати подорожні листи довільної форми, яка повинна містити всі обов'язкові реквізити первинного документа, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону про бухоблік та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.1998 р. № 43.

Нормування витрат палива – це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Тому вказані Норми застосовуються в розрізі певних моделей (модифікацій) автомобілів із врахуванням системи нормативів та коригуючих коефіцієнтів.

Державна аудиторська служба України у листі від 19.09.2017 р. №18-16/204 повідомляє, що згідно з пп. 2.2.1 вказаних Норм для роботи спеціального обладнання, яке встановлюється на автомобілі, норми витрат палива для якого не увійшли до цього нормативного документа, допускається застосування технологічних норм, що наведені в документації заводу-виробника обладнання, або розрахування їх з використанням технічних даних, наведених у цій документації.

Можливість встановлення тимчасової норми витрати палива розглядає комісія, яка створюється із не менш як трьох спеціалістів підприємства та представника вищої організації, який є куратором з питань енергоспоживання. Результати розгляду оформлюються актом (за формою згідно з додатком Ж).

Акцизний податок

Платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне (пп. 212.1.15 ПКУ).

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в т. ч. передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (пп. 14.1.212 ПКУ).

ДФС у листі від 15.06.2017 р. №674/6/99-99-15-03-03-15/ІПК повідомляє, якщо підприємство передає (відпускає, відвантажує) пальне для заправки техніки, що належить виконавцям, то такі операції є реалізацією пального в розумінні абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ.

Тому при здійсненні зазначених операцій підприємство зобов'язане зареєструватись платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги переданого (відпущеного, відвантаженого) пального, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши акцизні накладні в ЄРАН на підставі п. 231.1 ПКУ.

При заправці пальним техніки третіх осіб (виконавців), залучених підприємством (замовником) на умовах договору підряду або інших договорів, здійснюється передача (відпуск) пального від замовника до підрядника (виконавця), що належить до операції з реалізації пального у розумінні абз. 2 пп. 14.1.212 ПКУ, тому замовник є особою, яка реалізує пальне.

Особи, які реалізують пальне, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юросіб, місцем проживання фізосіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 ПКУ).

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

При цьому, відповідно до пп. 117.3 ПКУ здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без їх реєстрації платниками акцизного податку у порядку, передбаченому Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юросіб та фізосіб - підприємців у розмірі 100% вартості реалізованого пального.

Відповідно до пп. 213.1.12 ПКУ об'єктами оподаткування є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що:

• отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН;
• ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
• вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 213.1.1 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.

Такий облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального ведеться з метою виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.

ДФС у листі від 03.06.2016 р. №12331/6/99-99-15-03-03-15 повідомляє, якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у підприємства не виникатиме об'єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 ПКУ.

Також про те, що передання замовником паливно-мастильних матеріалів виконавцю є операцією з реалізації пального, читайте тут>>