Приєднання: як та коли відобразити в обліку списання зустрічних заборгованостей?

Запитання:

У жовтні 2017 року підписано договір переведення боргу, за яким підприємство стало «Новим боржником». В 2018 році борг сплачено. На сьогодні на балансі обліковується дебіторська заборгованість підприємства «А» за цим договором, яке є пов'язаною з підприємством особою, оскільки у підприємства є спільний засновник. На даний час розпочато процедуру реорганізації підприємства «А» шляхом приєднання до вищевказаного підприємства. Тобто, підприємство стане правонаступником усіх активів та пасивів підприємства «А». Після підписання передавального акту на балансі з'явиться кредиторська заборгованість перед собою. Як і коли необхідно відобразити в бухгалтерському та податковому обліку списання цих зустрічних заборгованостей: до закінчення терміну позовної давності за договором переведення боргу чи якомога ранніше? Чи потрібно це списання відображати через рахунки доходів та витрат?

Відповідь:

Положеннями ч. 1 ст. 104 ЦКУ передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Приєднання юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 ЦКУ).

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (зокрема, у разі приєднання).

Передавальний акт затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 та 3 ст. 107 ЦКУ).

Щодо припиненням господарських зобов'язань ВГСУ в п. 15 листа від 23.01.2017 р. № 01-06/131/17 повідомляє, що відповідно до ст. 606 ЦКУ зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, та навпаки.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб – у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням.

Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку із цим і припиняється правовідношення.

З урахуванням викладеного, суд має застосовувати положення ст. 606 ЦКУ разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднуються боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін (постанова ВСУ від 13.07.2016 р. у справі №3-519гс16).

ДФС у м. Києві в ІПК від 29.08.2018 р. №3762/ІПК/26-15-12-03-11 та ДФС у листі від 30.05.2016 р. №11800/6/99-99-15-02-02-15 повідомляють, що відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.

Розділом ІІІ ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці з операцій з внесення активів (у т.ч. майнових прав) до статутного капіталу підприємства, припинення кредиторської заборгованості у зв’язку із внесенням активів до статутного капіталу підприємства, а також з курсових різниць, раніше нарахованим підприємством на зазначену кредиторську заборгованість.

Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

Нормами п. 5 П(С)БО 10 передбачено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Безнадійна дебіторська заборгованість виключається з активів з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати (п. 11 П(С)БО 10).

Згідно з п. 14 П(С)БО 11 забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється за наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану (п.15 П(С)БО 11).

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває (п.15 П(С)БО 11).

У бухгалтерському обліку операції з припинення зобов'язання у разі поєднання боржника і кредитора в одній особі на підставі передавального акту відображаються так (суми умовні):

 ***

Читайте також: Ліквідація підприємства: бухоблік операцій для досягнення нульового балансу