Об’єкт оподаткування податком на прибуток для підприємств, які прийняли рішення про незастосування різниць в податковому обліку, визначається як прибуток (збиток) відповідно до НП(С)БО.
Підприємство відображає зобов’язання, якщо його оцінка може бути достовірно визначена, й існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення (п. 5 П(С)БО 11).
Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його суму включають до доходу звітного періоду (п. 5 П(С)БО 11). Аналогічна норма прописана у п. 15 П(С)БО 15 - доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню на дату балансу. Тож для списання кредиторської заборгованості підприємство має бути впевненим, що погашати зобов’язання перед контрагентом воно не буде.
Однією із підстави припинення зобов’язання є ліквідація кредитора. Так, згідно з ст. 609 ЦКУ зобов'язання припиняється ліквідацією юр особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юрособи покладається на іншу юрособу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Запис у держреєстрі про ліквідацію підтверджує завершення такої процедури (ст. 104 ЦКУ).
Згідно з одним із принципів бухобліку – принцип нарахування - доходи та витрати відображаються в бухобліку та фінзвітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону про бухоблік).
Таким чином, саме у періоді, у якому ліквідовано кредитора (зроблено запис у держреєстрі), і немає правонаступників, перед якими доведеться погашати борг, у бухобліку потрібно визнати дохід. Адже саме у цьому звітному періоді виконуються приписи норми П(С)БО 11 та П(С)БО 15: заборгованість не підпадає погашення не у тому звітному періоді, коли СГ дізнався про ліквідацію кредитора, а у тому, коли такий кредитор був ліквідований.
Тож на кожну дату балансу при складанні квартальної (річної) фінзвітності слід контролювати чи кредиторська заборгованість не перейшла в статус безнадійної.
Податківці також зважають на усі вищевказані норми та зауважують, що одночасно, відповідно до ст. 10 Закону про бухоблік для забезпечення достовірності даних бухобліку та фінзвітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Якщо внаслідок проведеної інвентаризації встановлено, що зазначена кредиторська заборгованість не підлягає погашенню (у разі, якщо це не суперечить нормам Цивільного кодексу), вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, у якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню.
Тож, навіть, якщо СГ виявить безнадійну кредиторську заборгованість за результатами інвентаризації, то все одно її списати слід у тому звітному періоді, коли зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, тобто у звітному періоді, у якому ліквідовано кредитора.
Розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на різниці на суму списання безнадійної кредиторської заборгованості.
Тож, при списанні кредиторської заборгованості підприємство формує доходи на всю суму такої заборгованості без коригування фінрезультату до оподаткування в податковому обліку (лист ДФСУ від 05.10.2015 р. №21062/6/99-99-09-03-02-15).
Таким чином, оскільки об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування фінрезультату до оподаткування на різниці, яких ПКУ не передбачає для доходу у вигляді списаної безнадійної кредиторської заборгованості, а в бухобліку такі доходи мають бути відображені у звітному періоді, у якому ліквідовано кредитора (зроблено запис у держреєстрі) і немає правонаступників, перед якими доведеться погашати борг, а не коли підприємство дізналося про таку ліквідацію, то відповідно таке СГ має виправити помилку із невідображення таких доходів у звітності за півріччя 2018 року.
При самостійному виправленні помилки СГ має сплатити 3% або 5% штрафу від суми недоплати з податку на прибуток, якщо така виникне за результатами виправлення помилки (п. 50.1 ПКУ) – в залежності від того, чи виправляється помилка в уточнюючому розрахунку, чи в поточній декларації, а також сплатити пеню, адже пільгові 90 днів вже пройшли (пп. 129.1.3 ПКУ).
Якщо СГ зазначить такі доходи у звітності за 2018 рік, то на нього може чекати штраф у вигляді 25% від суми визначеного контролюючими органами податкового зобов’язання із податку на прибуток (п. 123.1 ПКУ) та пеня (пп. 129.1.2 ПКУ), оскільки такі доходи не були відображені вчасно за результатами півріччя.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити
