Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець, в даному випадку це засновник) передає у власність другій стороні (позичальникові, підприємству) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Як зазначено у ст. 1047 ЦКУ, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір н.м.д.г.
Договір позики може бути безпроцентним. Згідно зі ст. 1048 ЦКУ позикодавець лише має право на одержання процентів, тобто виплата процентів – це не обов’язкова умова договору позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, отже факт відсутності процентів за позикою має бути зафіксований у договорі.
Стаття 1049 ЦКУ встановлює обов'язок позичальника повернути позику. Так, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦКУ позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Таким чином, ЦКУ прямо передбачає можливість погашення позики шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позикодавця. Крім цього, в договорі слід визначити порядок погашення позики: готівкою через касу та/або перерахуванням коштів на банківський рахунок позикодавця.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити