Фінансування особистих потреб працівників не може бути складовою витрат працедавця

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV Податкового кодексу).

Разом з цим, підпунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат платника податку витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, зокрема, витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 Податкового кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Також слід зауважити, що відповідно до пункту 142.2 статті 142 Податкового кодексу до складу витрат платника податку включаються обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством.

При визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків платника податку, пов’язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров’я або інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов’язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Отже, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на медичне страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, лише за обов’язковими видами страхування. Витрати платника податку на добровільне страхування працівників не включаються до складу витрат платника податку.

Таким чином, оскільки витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, що не пов’язані з провадженням господарської діяльності, не включаються до складу витрат платника податку, то витрати на оплату вартості оренди житла, квитків на проїзд в особистих цілях тощо, не будуть враховуватись при обчисленні об’єкта оподаткування незалежно від того, що такі витрати передбачені трудовою угодою. Разом з тим, чинними положеннями податкового законодавства не передбачено можливості включення до витрат платника податку сум, витрачених на фінансування будь-яких потреб членів родини фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку.