Платіж нерезиденту не завжди роялті

Передача невиключного права на використання об’єкта  інтелектуальної власності-  це передача іншій особі права використовувати об’єкт ІВ певним способом і у встановлених межах. Права на використання ІВ, що передаються за ліцензійним договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання ІВ.

Згідно з ст. 1108 ЦКУ особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права ІВ (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Відповідно до ст. 1109 ЦКУ, серед істотних умов, які повинні зазначатися у ліцензійному договорі, є сфера використання (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання, а також інші умови, що їх сторони вважають за доцільне включити до договору.

Визначитися з класифікацією понесених платежів важливо для обліку.  

Бухолік

Ліцензійний платіж - це плата за надання прав на використання об’єкта права ІВ, що є предметом договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж (одноразовий), роялті та комбінований (такий платіж включає роялті та паушальний платіж). Якщо договором передбачено, що платіж буде сплачуватися періодично та залежить від обсягу виготовленої або реалізованої продукції, то є всі підстави стверджувати, що це роялті.

Залежно від умов договору на використання права ІВ здійснені витрат можуть включатись до витрат звітного періоду або визнаються шляхом систематичного розподілу, у складі витрат майбутніх періодів. У бухобліку витрати відображаються на підставі первинних документів у складі витрат за датою нарахування або є складовою собівартості продукції. 

Податковий облік

У податковому обліку слід врахувати визначення «роялті» відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, яке має свої обмеження.

Якщо платник податку на прибуток визначає різниці, при визначенні об'єкта оподаткування доведеться враховувати норми пп. 140.5.4 та 140.5.6 - 140.5.7 ПКУ, і в певних випадках фінрезультат до оподаткування буде збільшуватися. 

Якщо підприємство здійснює платежі, які за правилами бухобліку визнаються роялті і включаються до витрат, а з метою оподаткування податком на прибуток такі платежі не вважаються роялті, враховуючи обмеження у пп. 14.1.225 ПКУ, тоді підприємство не формує різниці для коригування фінрезультату до оподаткування за пп. 140.5.6 - 140.5.7 ПКУ, але тоді можуть виникати різниці згідно з пп. 140.5.4 ПКУ.

Зверніть увагу, за умовами запитання ліцензіар - нерезидент Республіки Кіпр. У нормах пп. 140.5.4 та пп. 140.5.7 ПКУ є певні обмеження. Фінрезультат до оподаткування збільшується у випадку співпраці з нерезидентами (у т.ч. пов’язаними особами - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до Переліку № 1045 (постанова КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1045 ):

• на суму 30% вартості послуг (крім операцій, зазначених у пп. 140.5.6 ПКУ, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ) (пп. 140.5.4 ПКУ);
• на суму витрат по нарахуванню роялті, що перевищує суму доходів від роялті, збільшену на 4% чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за даними фінансової звітності за рік, що передує звітному, а для банків - в обсязі, що перевищує 4% доходу від операційної діяльності (за вирахуванням ПДВ) за рік, що передує звітному  (пп. 140.5.6 ПКУ).

Зазначені різниці не виникають, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ.

Фінрезультат до оподаткування збільшується у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента у випадках, зазначених у пп. 140.5.7 ПКУ. 

Нагадаємо, що у разі сплати роялті (до уваги береться визначення за пп. 14.1.225 ПКУ) нерезиденту у підприємства виникає обов'язок утримати податок з доходів нерезидента відповідно до пп. 141.4 ПКУ.

За загальним правилом роялті оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 ПКУ, за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено міжнародним договором.  В даному разі слід врахувати норми ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування.

Роялті, що сплачуються резидентом України резиденту іншої країни, можуть оподатковуватися за нижчою ставкою, що діє у країні нерезидента, за умови, що нерезидент надасть довідку, яка свідчить про підтвердження резиденції. Для уникнення подвійного оподаткування також слід врахувати, чи відповідає термін «роялті» у міжнародному договорі значенню цього терміна в ПКУ. Проте така виплата не підпадає під дію положень міжнародних договорів для застосування звільнення від оподаткування або зменшеної ставки податку на прибуток, якщо нерезидент не є бенефіціарним отримувачем (власником) доходу, — це вимога п. 103.3 ПКУ. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть, якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

На майбутнє платнику податку на прибуток слід бути пильним. Тому що за ознаками пп. "в" пп. 39.2.1.1 ПКУ республіку Кіпр включено до Переліку № 1045 (постанова КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1045 ) і це одна із засад, коли операція може визнаватись контрольованою, зрозуміло із врахуванням інших ознак за пп.39.2.1.7 ПКУ, які повинні виконуватись одночасно.