Виплата дивідендів нерезиденту: чи потрібен інвестиційний рахунок?

Раніше НБУ забороняв купівлю та перерахування іноземної валюти на рахунок нерезидента, відкритого в країні нерезидента, з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів (абз.1 пп. 19 п. 6 постанови НБУ №410). Тому аби все-таки виплатити дивіденди нерезидентам податківці рекомендували виплачувати їх на інвестиційний рахунок нерезидента, відкритий в уповноваженому банку України (див. наприклад, лист ДФС у м. Києві від 04.05.2016 р. № 10176/10/26-15-14-06-04-29).

Втім із 07.02.2019 року запрацювали нові правила валютного регулювання, якими передбачено наступне.

Так, особливості перерахування дивідендів нерезиденту обумовлено в Положенні №5. Зокрема, відповідно до пп. 1 п. 93 Положення №5 виплата дивідендів нерезиденту дозволена за певних умов, а саме:

1) дивіденди виплачують за корпоративними правами/акціями та їх нараховано за період до 2018 року (включно);

2) купівлю/переказ іноземної валюти/гривні для повернення дивідендів здійснює емітент корпоративних прав/акцій, за якими виплачують дивіденди, або депозитарна установа, що обслуговує рахунок у цінних паперах іноземного інвестора/нерезидента, або безпосередньо іноземний інвестор;

3) протягом календарного місяця вказана вище особа здійснює купівлю/переказ іноземної валюти / гривні з метою повернення дивідендів у межах загальної суми, яка не може перевищувати 7 млн євро (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті/гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення відповідної операції);

4) указана вище особа здійснює купівлю/переказ іноземної валюти/гривні з метою повернення за кордон дивідендів через один банк (на вибір такої особи).

Порядок здійснення валютного нагляду агентами валютного нагляду регламентовано Положенням про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції, затвердженим постановою НБУ від 02.01.2019 р. №8.

Відповідно до п. 3 цього Положення нагляд зводиться до всебічного аналізу й перевірки документів (інформації) про валютні операції, якщо подання відповідних документів (інформації) передбачено законодавством України, які є підставою для:

1) купівлі іноземної валюти з метою здійснення розрахунків/переказів коштів за межі України, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів - юридичних осіб, відкриті в Україні;

2) здійснення розрахунків/переказів у гривнях та іноземній валюті за межі України, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів - юридичних осіб, відкриті в Україні;

3) здійснення розрахунків/переказів коштів на користь нерезидентів через філії банків, відкриті на території інших держав;

4) зарахування коштів у гривнях та іноземній валюті, що надійшли з рахунків, відкритих в Україні, на інвестиційні рахунки, поточні рахунки нерезидентів - юридичних осіб, відкриті в Україні.

Таким чином, наразі можна перераховувати інвалюту для виплати дивідендів нерезиденту за 2018 рік напряму на рахунок нерезидента через філії банків, відкриті на території інших держав, без необхідності відкриття інвестиційного рахунку в Україні.

Що стосується довідки, що підтверджує статус нерезидента для застосування норм Конвенції про уникнення подвійного оподаткування із Польщею, то згідно із роз’ясненням податківців у своєму листі від 20.07.2012 р. № 12968/6/12-0016 таку довідку має надати безпосередньо нерезидент, яку має самостійно отримати у регіональній податковій службі за своїм місцем реєстрації  як резидента Польщі. Довідки про резидентство з Польщі приймаються на території України без будь-якого додаткового посвідчення. Щодо перекладу довідки див. тут.

Довідка про підтвердження резидентства дійсна протягом календарного року, в якому вона видана (додатково див. тут та тут).

Саме таку довідку слід отримати у разі бажання застосування ставки податку на репатріацію 5%, а не 15%.

Якщо її не буде, то доведеться утримати все-таки 15%, а нерезидент, в свою чергу, може звернутися до ДФС для отримання довідки, що саме на території України були сплачені із його доходу податки, для їх врахування вже у своїй країні, аби вони не оподатковувалися в його країні (додатково див. тут).