Оподаткування офісного продуктового набору: що з оподаткуванням?

Роботодавці часто купують за власний рахунок для працівників у офіс найпростіший продуктовий набір:  чай, кава, цукор, воду питну, сік, вершки тощо.  Але чи можна понесені витрати врахувати при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та скористатися правом на ПК з ПДВ, сплаченого при придбанні таких товарів?

Податківці у листі від 05.05.2017 р. №77/6/99-99-15-02-02-15/ІПК нагадують: відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

При цьому загальної вимоги, чи враховувати при формуванні такого об'єкту оподаткування тільки ті витрати, які пов’язані з госпдіяльністю, на сьогодні ПКУ не встановлює. Чи не єдиний випадок, коли виникають податкові різниці у зв’язку з негосподарськими витратами, встановлений ст. 138 ПКУ і стосується він необоротних активів (наприклад, це може стосуватися кухонних меблів та побутової техніки, якими оснащується приміщення для приймання їжі тощо).

В бухобліку, безперечно, витрати на придбання такого харчування вплинуть на формування фінрезультату до оподаткування. Детальніше про це можна прочитати у цій консультації. А це означає, що такі витрати зменшать і об’єкт оподаткування податком на прибуток.

Щодо ПК з ПДВ податківці зазначають у вищевказаному листі таке: суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням продовольчих товарів (чай, кава, цукор, цукерки, печиво, вода питна, сік, вершки),  так само як і товарів господарського призначення (засоби для прибирання приміщення офісу, побутова хімія, серветки, туалетний папір, пакети для сміття, одноразовий посуд, мило) включаються до складу ПК за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ).

Але найголовніше - це висновок, зроблений податківцями наприкінці цього листа. У зазначеній вище консультації ми наполягали на тому, що при списанні таких запасів слід нарахувати ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ. Та податківці висловилися не так однозначно: «якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов’язані з отриманням доходів, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування ПЗ за правилами, встановленими  п. 198.5 ПКУ, не здійснюється».

Строго кажучи, це можна віднести хіба що до виробничих витрат на виробництво продукції, адже тільки тоді витрати на чай/каву потраплять до вартості товарів/послуг, які постачає підприємство. Витрати звітного періоду – адміністративні, збутові та інші операційні – не включаються до собівартості товарів/послуг, а списуються у звітному періоді на фінрезультат. На це ми звертали увагу тут>>

Тож радимо користуватися цією позицією з обережністю. Якщо підприємство приймає обережне рішення нараховувати податкові зобов’язання за п. 198.5 ПКУ, тут можна ознайомитися із зразком заповнення зведеної податкової накладної>>

Хоча ми спостерігаємо за зміною позиції податківців щодо оподаткування ПДВ харчування працівників (є витрати, а вони в будь-якому випадку є,  - не потрібно нараховувати ПЗ з ПДВ), але доки це не буде сказано чітко, і бажано в узагальнюючій податковій консультації, обережним роботодавцям-платникам ПДВ краще користуватися нашими порадами. Також платник ПДВ може самостійно звернутися до податківців за отриманням індивідуальної податкової консультації на свою адресу і діяти вже за нею. Як отримати таку консультацію – написано у ст. 52 ПКУ, а щодо наслідків її застосування – у ст. 53 ПКУ. І якщо податківці в цій ІПК напишуть, що податкові зобов’язання з ПДВ на вартість продуктів харчування можна не нараховувати – значить, можна буде сміливо користуватися цією позицєю. У запиті на консультацію бажано навести детальні умови ситуації, зокрема, вказати, до складу яких витрат підприємство включає вартість напоїв та їжі – на виробничі витрати чи витрати періоду.

Втім, щодо питної води та миючих засобів є додатковий аргумент на користь нерахування ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ – це можна розглядати як забезпечення належних умов праці людей, а значить, і як господарську діяльність підприємства. Про ці можливості ми писали тут>> 

Щодо оподаткування доходу працівників, які користуються придбаними для них роботодавцем запасами, все просто: оскільки неможливо визначити,  яку кількість продуктів харчування спожив кожний працівник (дохід фізосіб неможливо персоніфікувати),  то такі продукти не вважаються об’єктом оподаткування  ПДФО. Військовий збір не утримується, ЄСВ також не нараховується.

Тернопільські  та чернівецькі податківці зазначають, що згідно з пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку (крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств). Однак оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПКУ, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку.

Таким чином, вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не може розглядатися як об’єкт оподаткування ПДФО.